Аналіз банківської діяльності:13.7. Аналіз загального розміру банківських ризиків

Діяльність банку з управління рівнем ризику називається політикою ризику. Політика ризику — це сукупність різних заходів, які мають на меті зменшити небезпеку помилкового прийняття рішень уже на момент його прийняття, а також скорочення можливих негативних наслідків цих рішень на інших етапах діяльності банку.
На практиці банки дотримуються трьох основних видів політики ризику.
1. Політика уникнення ризику. На практиці це означає відмову від прийняття нового клієнта чи збереження старого, продаж чи купівлю певного виду цінних паперів, проведення чи уникнення реалізації певних проектів. Ця політика є найпростішою і радикальною, проте не завжди перспективною для банку. Уникаючи ри-
зиків, керівництво вимушене відмовлятися від отримання високого потенційного прибутку.
2. Зменшення ступеня ризику. Для здійснення даної політики використовують операції з передання, диверсифікації чи локалізації ризику.
3. Політика прийняття ризику означає бажання і можливість покрити ризик за рахунок власних коштів. Проведення даної політики свідчить про достатньо стабільний фінансовий стан банку, високий рівень ризик-менеджменту. Бажання розширювати діяльність.
Для визначення загального розміру банківських ризиків необхідно всі внутрішні ризики скоригувати на зовнішні. Для цього використовується формула розрахунку загальних ризиків комерційного банку:

де Н — ступінь допустимих загальних ризиків банку;
Р, — ризики банку за /-ми операціями, або зважені за ступенем ризику активи банку (/ = 1,2, ..., п);
Е — ризики країни;
К — капітал банку.
Ураховуючи загальноприйняті підходи, в основу оцінювання ризиків покладено такі критерії:
Р — від 0 до 5 — низький рівень ризиків;
Р — від 5,1 до 10 — середній рівень ризиків;
Р — від 10 і вище — критичний рівень ризиків.
Показник загальних ризиків банку відображає максимально допустимий ступінь ризику банку за певний період, після якого можливі відповідні наслідки. Так, наприклад, якщо в конкретного комерційного банку Н = 2, то банк деякий час може не контролювати своїх ризиків, а звернути увагу на більш доцільну побудову відносин з клієнтурою, а також на більш поглиблений розрахунок ризиків при кредитуванні окремих позичальників. Якщо банк має Н = 10, то у найближчий час цей банк зазнає фінансового краху.
Для точнішого розрахунку загальних ризиків банку необхідно визначити коригуючий коефіцієнт для оцінювання ризику кредитування позичальників комерційними банками в будь-якій країні (Е — коефіцієнт ризику країни). Розраховується він за такою формулою:

де EF — максимально можлива сума впливу всіх врахованих факторів (10 и);
ЕІ — ступінь впливу кожного фактора (і = 1, 2, ..., п).