Аналіз банківської діяльності:11.1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу прибутку і рентабельності банку

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідно збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.
Капітал — найважливіший індикатор фінансового стану банку. Але неможливо протягом тривалого часу підтримувати стабільний стан капіталу без адекватних доходів. Прибуток і капітал взаємно підкріплюють один одного. Стабільна прибутковість дає змогу збільшити капітал, оскільки банк може використати весь чистий дохід для поповнення своєї бази капіталу, або він може використати частину цього доходу на виплату дивідендів акціонерам. У будь-якому випадку акціонери отримають більший дивідендний дохід, ніж від інших подібних інвестицій. Вони з більшим бажанням придбаватимуть додаткові акції такого банку.
У свою чергу, сильна позиція капіталу допомагає збільшити прибуток двома способами. По-перше, капітал є джерелом безпроцентних фінансових коштів для банку. Якщо банк збільшує свій капітал через випуск нових акцій і використовує прибуток для оплати своїх зобов'язань, його процентні витрати зменшуються. По-друге, кредитори бажають мати справу з добре капіталізованим банком. Отже, добре капіталізовані банки платять менші процентні ставки за своїми зобов'язаннями, тим самим зменшуючи свої процентні витрати. Добре капіталізовані банки можуть також працювати із менш ліквідними активами, оскільки можуть вільно отримувати кредитні ресурси, якщо це їм потрібно. Вони можуть розміщувати більше коштів у дохідних активах.
Збитки, з іншого боку, можуть швидко зменшити або знищити капітал банку. Тому дуже важливо здійснювати безперервний контроль за прибутковістю банків.
Значення банківського прибутку важко переоцінити. Він важливий для всіх учасників економічного життя і залежить від ряду чинників:
• від отриманих та сплачених процентів за банківськими операціями;
• від питомої ваги непроцентних доходів;
• від поточних витрат;
• від структури активів і пасивів.
Резерви зростання дохідності звичайно знаходять у підвищенні ефективності використання активів через збільшення питомої ваги дохідних активів та скорочення питомої ваги недохідних активів.
Не випадково концепція «високорентабельної банківської діяльності», яка доволі поширена в США, базується на трьох «китах»:
• максимізації доходів (від наданих кредитів та операцій із цінними паперами, а також підтримка гнучкої структури активів, яка пристосована до змін процентної ставки);
• мінімізації витрат (через оптимізацію структури пасивів, зменшення втрат від безнадійних позичок, жорсткий контроль за накладними витратами;
• грамотному й ефективному менеджменті.
Отже, отримання прибутку є однією зі стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом фінансового аналізу діяльності банку.
Разом із тим прибуток необхідно розглядати як економічний показник діяльності установи, а не як кошти. Розрізняють кілька видів банківського прибутку: економічний, балансовий, прибуток до оподаткування та чистий. Відповідно до економічної теорії економічний прибуток відрізняється від «бухгалтерського» прибутку (балансового) на суму «неявних» витрат (можливих, але упущених витрат). Інакше кажучи, економічний прибуток — це певний надлишок доходу над економічними витратами, які є сукупністю витрат банку.
На практиці в обліку та аналізі суб'єктів господарювання економічний прибуток не використовується. Він розраховується лише по банківській галузі і включається в сукупність показників звіту про прибутки і збитки. У банківській системі України економічний і балансовий прибуток фактично збігаються.
Економічний прибуток — це різниця між доходами і витратами банку. Кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є прибуток до оподаткування, який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.
Отже, доходи і витрати банку є чинниками першого ряду щодо формування прибутку. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період унаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той самий період для забезпечення цієї діяльності. Різницю між доходами і витратами протягом року називають результатом. Чистий прибуток у банках визначається один раз на рік станом на 1 січня. Поряд з економічним прибутком існує поняття облікового прибутку. Саме існування економічного та облікового прибутку обумовлює суттєву різницю у визначенні ефективності діяльності банку. Реальний прибуток буде відображений у балансі лише за рік.
Аналіз прибутковості — це складне завдання з певних причин. По-перше, кожен аспект банківських операцій впливає на його прибутковість і має братися до уваги. По-друге, правила бухгалтерського обліку щодо визначення доходів і витрат складні, тому завжди залишається місце для довільних суджень та інтерпретацій.
За своєю структурою доходи, витрати і прибуток банку відповідають напрямам його діяльності. Для банку важливо знати не лише загальний результат діяльності за конкретний період, а й володіти інформацією про джерела даного результату. Останнє визначається через зіставлення окремих груп доходів і витрат у розрізі конкретних рахунків, клієнтів, груп клієнтів, за операціями, послугами по підрозділах банків чи філіях.
Тому розрізняють фінансові результати від операційної та не-операційної діяльності банку, фінансові результати від здійснення кредитних операцій, операцій з цінними паперами, операцій з іноземною валютою тощо.
Дослідження фінансових результатів за джерелами їх формування дає змогу всебічно оцінити прибуток банку за його складовими та утворюючими факторами.
Прибуток до оподаткування банку складається з:
1) чистого процентного доходу, який визначається як різниця між процентними доходами і процентними витратами банку;
2) чистого комісійного доходу, який визначається як різниця між комісійними доходами і комісійними витратами. Він також може бути розподілений за видами банківських послуг, які є джерелами утворення відповідних доходів і напрямами витрачання коштів;
3) дивідендного доходу — доходу, отриманого від цінних паперів на продаж та інвестиційних цінних паперів;
4) чистого торговельного доходу, тобто прибутку або збитку від здійснення відповідних операцій з цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами;
5) прибутку/збитку від інвестиційних цінних паперів — прибутку/збитку від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії;
6) прибутку від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії і дочірні установи та інших інвестицій;
7) іншого операційного доходу. Таким чином, операційний дохід банку є сумою перелічених вище видів прибутку;
8) прибуток від операцій — це різниця між операційним доходом банку та сумою загально-адміністративних витрат і витрат на персонал;
9) прибуток до оподаткування — різниця між прибутком від операцій та витратами на безнадійні та сумнівні борги;
10)прибуток після оподаткування — різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку на прибуток;
11)чистий прибуток збиток банку — це прибуток після оподаткування, скоригований на суму непередбачених доходів/витрат.
Слід зауважити, що непередбачені доходи і витрати не можуть братися до уваги для фінансової оцінки банку.
Метою аналізу прибутку та рентабельності є виявлення основного центру прибутковості банку та факторів, які впливають на збільшення величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами. Відповідно до мети визначають такі завдання аналізу прибутку та рентабельності:
оцінка виконання плану прибутку;
аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;
факторний аналіз прибутку;
аналіз формування та розподілу прибутку;
визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;
аналіз показників ефективності діяльності комерційного банку;
аналіз фінансової міцності банку (визначення межі та коефіцієнта безпеки банку).
Інформаційне забезпечення аналізу прибутку та рентабельності формується відповідно до завдань, які підлягають вирішенню. За своїм складом інформаційна база аналізу прибутку та рентабельності може не відрізнятися від інформаційної бази доходів та витрат банку. Вона складається з правової, планової та фактографічної (облікової і позаоблікової) інформації. До аналізу прибутку та рентабельності обов'язково залучається інформація, отримана внаслідок дослідження доходів і витрат банку.