Інформаційні системи в аграрному менеджменті






Інформаційні системи в аграрному менеджменті - ТЕСЛЕНКО:9.1. Склад та характеристика основних видів підтримки (забезпечення) функціонування інформаційних систем

Інформаційні системи для свого функціонування вимагають відповідної підтримки(або забезпечення). Такими видами підтримки є технічне, математичне, програмне, організаційне, правове, лінгвістичне і ін. види забезпечення, визначення яких наведено в розд. 2.
Технічна підтримка включає всі види технічних засобів, які застосовуються на етапах збору, перетворення і використання інформації.
Вибір різновидів і кількості необхідних технічних засобів збору і реєстрації інформації залежить від характеру, частоти виникнення і обсягів інформації, кількості місць збору, характеру виробничої діяльності, термінів обробки, умов ресурсних обмежень тощо. Для збору і реєстрації інформації можуть використовуватися традиційні лічильники пробігу транспорту чи використання палива, лічильники надою молока, датчики температури тощо. Але більшість цих технічних засобів потребує попереднього візуального з’йому інформації та ручного перенесення її на інші носії інформації чи технічні засоби. Найефективнішими є датчики в технологічних автоматизованих системах, кодово-імпульсні модуляційні пристрої для ідентифікації і одержання фізіологічних даних про стан тварин, електронні пристрої зважування та інші подібні пристрої, бо вони не лише знімають інформацію, а й передають її в режимі реального часу безпосередньо в ЕОМ.
Для обліку готової продукції часто використовують спеціальні реєстратори. Частіше фотодіодного типу і переважно на конвеєрному виробництві. Для обліку готової продукції чи комплектуючих використовуються пристрої зчитування штрихових кодів. Для цього система на спеціальній стрічці заготівок-етикеток автоматично друкує відповідний штриховий код і потім прикріплює його на відповідний виріб. Такі коди застосовуються не лише в обліку виходу продукції, а й у складському обліку, реалізації. При реалізації тварин використовуються пристрої типу «точмеморі», коли до вуха тварини прикріплюють чіп-бирку з записаною попередньо інформацією, яка в потрібний момент може автоматично зчитуватись.
Ефективними для первинної реєстрації інформації є також самі ПЕОМ, з допомогою яких виписують первинні документи з одночасним записом і зберіганням інформації на машинних носіях.
Основними технічними засобами дистанційної передачі документованої інформації в даний час є існуючі засоби телефонного і супутникового зв’язку, задіяні в комп’ютерних технологіях, спеціальні оптоволоконні лінії, рідше засоби телевізійного зв’язку. Оскільки в аграрному менеджменті велику роль відіграє оперативна недокументована інформація, то для її передачі використовуються також місцеві телефонні лінії, радіоапаратура.
Перенесення даних на машинні носії, їх контроль здійснюється в сучасних комп’ютерних технологіях з допомогою тих самих комп’ютерів. Але у випадках, коли продовжують використовуватися інші види ЕОМ, підготовка машинних носіїв інформації виконується з допомогою спеціальних пристроїв підготовки даних, дисплеїв, що входять до комплексу ЕОМ.
Засоби обробки інформації класифікуються на клавішні, перфораційні і електронні. Останні, згідно ГОСТ 15971-90, за їх видами мають таку загальну класифікацію: супер-ЕОМ, ЕОМ загального призначення, міні-ЕОМ, мікро-ЕОМ, персональні ЕОМ, спеціалізовані ЕОМ, бортові ЕОМ. Проте з цих класів в агропромисловому секторі донедавна використовувались переважно тільки міні-ЕОМ (за винятком ЄС ЕОМ загального призначення на ОЦ верхнього рівня управління галуззю та окремих науково-дослідних інститутів), а тепер майже виключно — персональні ЕОМ. Але серед експлуатованих ПК є ще значна кількість застарілих моделей і явно недостатня частка ПК четвертого покоління. В той же час серед використовуваних ПК, якщо їх класифікути уже за ознакою портативності на настільні, портативні (ноутбуки), кишенькові ПК-блокноти, в галузі переважають комп’ютери першої групи. Певне уявлення про стан комп’ютеризації агропромислового комплексу України (станом на 01.07.96) можна одержати з табл. 9.1 [11].

Оскільки в галузі функціонують комп’ютерні мережі, то в них задіяні такі різновиди комп’ютерів як ПК- робочі станції і ПК-сервери ( універсальні сервери; сервери файлів і додатків; сервери баз даних, що зберігають дані і програми та здійснюють загальне управління мережею). Перспективним є використання спеціально створених мережних комп’ютерів (МК), що мають нижчу від звичайних ПК-робочих станцій експлуатаційну вартість.
Корпорацією Intel запропонований стандарт для класифікації персональних комп’ютерів також за їх рівнями (раніше в нашій країні діяв ГОСТ 27201-87 класифікації ПЕОМ за комплексом параметрів на 5 груп, але термін дії його уже закінчився): початковий, середній і старший. Старший рівень, у свою чергу, поділяється на напівпрофесійні і професійні ПК. При класифікації враховуються характеристики центрального процесора (ЦП), ОЗП, жорсткого диска, дисковода CD -ROM і ін. Наприклад, для настільних ПК верхня планка моделей початкового рівня закінчується на 16 Мбайт ОЗП, ЦП Ptntium/133 чи 166, 1,6 Гбайт жорсткого диска, 14-дюймовому моніторі, 256 кбайт кеш-пам’яті, CD ROM з 6-кратною швидкістю, мережному адаптері Ethernet на 10/100Мбіт/с. ПК-блокноти початкового рівня обмежуються показниками: ЦП Pentium/100 чи 120, 8 Мбайт ОЗП, 1Гбайт жорсткого диску, 11,3-дюймовий кольоровий пасивно-матричний екран VGA, нікельметалогідридна батарея.
Середній рівень настільних ПК характеризується більш потужним ЦП — Pentium/166 чи 200 (або аналогічної частоти, але з використанням набору команд ММХ), Pentium Pro/180; ОЗП 16...24 Мбайт; жорсткий диск понад 1,5 Гбайт; 15-дюймовий монітор; CD-ROM з 8-кратною швидкістю; наявність пристрою мовного виводу. Середній рівень ПК-блокнотів — Pentium/120 з 256 кбайт кеш-пам’яті другого рівня, 16 Мбайт ОЗП, жорсткий диск 1,2 — 1,6 Мбайт, 12,1-дюймовий кольоровий пасивно-матричний екран SVGA, нікельметалогідридна чи літій-йонна батарея, модем на 28,8 Кбіт/с.
Напівпрофесійний рівень настільних ПК — це моделі з Pentium Pro/200, ОЗП в 24 … 32 Мбайт, жорсткий диск понад 2 Гбайт, 64-розрядний відеоадаптер, 17-дюймовий монітор, 12-кратної швидкості CD-ROM, відеокамера з платою введення/виведення кадрів. Напівпрофесійний рівень ПК-блокнотів — Рentium/133, 12,1-дюймовий активно-матричний екран SVGA, літій-йонна батарея, шина CardBus.
Професійні моделі настільних ПК мають той самий процесор і CD-ROM, 32-64 Мбайт ОЗП, жорсткий диск понад 2,5 Гбайт. Професійний рівень ПК-блокнотів — Pentium/150 (Pentium MMX/150 чи 166), двогігабайтний жорсткий диск, CD-ROM з 8-кратною швидкістю, модем з голосовими функціями.
Згідно з цією класифікацією практично лише в мережах системи АПК використовуються комп’ютери середнього і старшого рівнів, а переважна кількість інших належать до початкового рівня.
Із класифікації також видно, що певні вимоги ставляться не лише до основних характеристик власне комп’ютерів (процесор, ОЗП, кеш-пам’ять, жорсткий диск), а й до відеосистеми, автономного живлення тощо. Проте в аграрному менеджменті важливе значення має ще застосування в конкретних умовах таких периферійних пристроїв як засобів друку, зняття і введення даних і т. ін. Існує потреба швидшого впровадження замість переважно використовуваних матричних принтерів більш продуктивних і ергономічних струменевих та лазерних, зручних емуляторів «миші», ручних, планшетних, мережних і інших сканерів, що автоматизують збір облікових даних, введення графічної інформації.
В умовах широкого розповсюдження комп’ютерних мереж різко зростає роль комунікаційного обладнання, що необхідне для віддаленого зв’язку (мережних адаптерів — для підключення ПК до ЛОМ, модемів — для перетворення цифрової інформації на сигнали мовного діапазону і звукових сигналів на цифрову інформацію та різновидів модемів — факс-модемів, що забезпечують передавання і прийом факсимільних повідомлень).
Програмна підтримка (забезпечення) поділяється на загальну (ЗПП) і спеціальну (СПП) частини, а також їх складові (рис. 9.1).

Загальна ПП являє собою комплекс програм, розрахованих на широке коло користувачів і призначене для організації обчислювального процесу чи розв’язування часто виконуваних задач, незалежно від галузі використання. Практично це — сукупність програм, що утворюють операційну систему ПК (ОС) для організації роботи комп’ютерного комплексу та забезпечення автоматизації трудомістких процесів розробки і відлагодження програм.
Спеціальна ПП системи являє собою сукупність програм, що розроблюються в процесі створення цієї системи для рішення конкретних задач. Це можуть бути пакети прикладних програм, підготовлених висококваліфікованими спеціалістами для розв’язання однотипних задач, і можуть бути окремі унікальні програми. У сільському господарстві ця група програм досить значна, оскільки специфіка галузі потребує розробки великої кількості оригінальних програм.
Ця ж специфіка і інші чинники мали певний вплив і на використання в галузі окремих операційних систем (хоч перший поширений у сільському господарстві ПК — ПЕОМ Іскра-226 — взагалі працював без операційної системи як такої, бо її функції суміщалися з базовою мовою програмування Бейсик).
Серед часто використовуваних на міні-ЕОМ операційних систем ІНМОС, РАФОС, ОС РВ, ЮНІКС в сільському господарстві більше експлуатувались дві останні. Серед ОС для ПК і досі лишається домінуючою MS DOS і значно менша кількість Windows.
Поширенню MS DOS і її аналогів АДОС, АЛЬФА-ДОС, НЕЙРОН-ДОС сприяли суттєві її переваги, пов’язані з можливістю роботи з 16-розрядними ПЕОМ, використанням гнучкої файлової системи поіменованих файлів із зручними в роботі розширеннями імен (.COM; .EXE; .BAT; .BAK і ін.) та ієрархічною структурою каталогів, наданням користувачам розвинутих засобів доступу до ресурсів ПЕОМ, наявністю прийнятної для користувачів командної мови, а з появою для ОС оболонок типу Norton і поліпшеним сервісом при використанні команд. Проте з часом проявились і серйозні недоліки.
Недоліком MS DOS є те, що вона пропонує мінімальне оточення для програм користувачів, які окрім файлової системи зі стандартного системного програмного забезпечення практично нічого не використовують. Система не в змозі підтримувати оперативну пам’ять зверх 640Кбайт та ефективно розподіляти ресурси потужних ПЕОМ, пропонує користувачу всеж збіднений інтерфейс, який зводиться до набирання на клавіатурі команд і який лише дещо поліпшується з використанням спеціальних оболонок і миші. До того ж це — однозадачна однокористувацька система.
Практично всі перелічені недоліки ліквідуються з використанням потужної операційної оболонки Windows 3.х i OC Windows 95 (та більш старших версій Windows фірми Microsoft ). У Windows закладений надзвичайно дружній графічний користувацький інтерфейс. Система призначена для роботи переважно на 32-розрядних потужних ПК і вимагає не менш як 4 Мбайт ОЗП ( в MS DOS – 64 Кбайта) і близько 40 Мбайт вільного дискового простору. Структура системи також файлова, така сама структура, як у MS DOS імені файла, але кількість знаків в імені не обмежуються. Каталоги файлів (папки) і імена файлів при висвітленні їх на екрані для кращого візуального сприйняття супроводжуються також малюнками-піктограмами.
Окрім універсальної графіки Windows має такі основні переваги:
 дозволяє не лише працювати зі звичним програмним продуктом, але і пропонує додаткові можливості : одночасний запуск декількох програм (у тому числі кілька раз одну й ту саму програму), швидке перемикання з однієї програми на іншу, обмін даними між програмами і т. ін.;
 забезпечується можливість роботи з усіма прикладними програмами MS DOS (що важливо для сільського господарства, де основні програмні напрацювання виконані під MS DOS) і широкою гамою спеціальних додатків для Windows (Microsoft Word for Windows, Microsoft Exel, Equation Editor, WordArt і ін.);
 можливість обміну даними (навіть різнорідними) між різними додатками;
 автоматичний аналіз ресурсів ще у процесі установлення Windows і автоматичний вибір раціонального режиму (реального, стандартного чи розширеного) для якомога повнішого використання апаратури;
 за наявності стандартного графічного інтерфейсу з користувачем програмістам немає потреби організовувати меню, роботу з клавіатурою та мишею.
 внутрішні команди реального режиму ОС Windows 95 вбудовані прямо в процесор COMMAND.COM, тому програми у вигляді COM- та EXE-файлів і списки команд у вигляді файлів із розширенням ВАТ можна викликати для виконання з допомогою зовнішніх команд MS DOS;
 використання в системі довідкової підсистеми (Help), а в різних додатках — панелей інструментів, робота системи винятково з вікнами (груповими, додатків і документів ) і меню (системних, додатків і контекстних) поліпшує загальний сервіс. Так, нововведеня в Windows 95 у вигляді контекстного меню дозволяє йому з’являтися на екрані при позиціюванні курсора миші на якомусь об’єкті, наприклад, вікна Провідника, і натисканні на правий клавіш миші. Залежно від того, чи вибирається папка, символ дисковода чи документа, контекстне меню пропонує різні варіанти.
Для використання в локальних мережах і на потужних настільних комп’ютерах, у тому числі на серверах і робочих станціях з архітектурою RISC (не сумісних з ІВМ РС), фірмою Microsoft створена ОС Windows NT. Версії цієї системи Windows NT Server 3.5 i Windows NT Workstation 3.5 навіть менш вимогливі до апаратури, але більш продуктивні і підтримують багато мережних клієнтів. Windows NT Server використовується в тому разі, коли необхідні потужні можливості адміністрування в мережі, а Windows NT Workstation забезпечує підвищену захищеність даних і надійність системи, високу інтенсивність обчислень.
Певною мірою альтернативою Windows 95 за своїми можливостями є спільно розроблена ІВМ і Microsoft багатозадачна операційна система OS/2, а особливо остання її версія фірми ІВМ OS/2 4.0. Система OS/2 4.0 дозволяє також працювати з Windows-програмами і навіть надійніша щодо збоїв від Windows 95, але поки що за поширеністю значно поступається Windows 95.
Значного поширення набула також ОС UNIX, в якій втілений принцип мобільності програм ( можливість перенесення на ЕОМ різної архітектури ), модульна структура, багатозадачність тощо. Хоч ця система розроблена ще до появи ПЕОМ (перші розробки на початку 70-х років в лабораторії Bell Laboratories), її переваги виявились цінними і тепер. Її мережні можливості покладено в основу і при створенні мережі Internet. А вже тепер у тій самій Bell Laboratories компанії Lucent Technologies розроблена нова версія ОС під назвою INFORNO, яка абсолютно сумісна з усіма типами комп’ютерів, телефонів і інших пристроїв. До того ж і корпорації Hewlett Pаckard i Santa Cruz Operation (SCO) уже завершують розробку нової 64-розрядної версії UNIX-системи і набору відповідних інтерфейсів.
Компанія Microsoft випустила також дещо спрощену версію Windows для кишенькових комп’ютерів та інших надпортативних пристроїв — ОС Windows CE. Уже тепер ця ОС дозволяє використовувати зменшені версії продуктів для стандартної системи Windows та спеціально розроблені для неї програми, дозволяє підтримувати інтерфейс з двостороннім інфрачервоним зв’язком. Microsoft також удосконалила версію NT, яка дозволяє комп’ютерним пристроям з ОС Windows CE мати віддалений доступ до серверів на базі Windows NT, використовувати як сховища інформації жорсткі диски центрального сервера. Для подібних цілей в комп’ютерах PSION Series 3a використовується ОС ЕРОС.
В умовах мереж, окрім описаних вище, використовуються і інші ОС. Зауважимо, що в однорангових мережах ( коли об’єднуються послідовно до 5 рівноправних комп’ютерів без виділення одного центрального і всі вони мають доступ до будь-якого файла чи обладнання мережі) використовуються Windows 95, Artisoft LANtastic, Windows for Workgroups, NetWare Lite, а в потужніших мережах типу «клієнт — сервер» чи дворангових (коли виділяється один потужніший комп’ютер як сервер, а інші клієнтські комп’ютери працюють як робочі станції) застосовуються Windows NT, Novell NetWare, Banyan Vines, Artisoft LANtastic Dedicated Server і ін.
Усі перелічені вище ОС, що з’явились після MS DOS, досить громіздкі програмні продукти і вимагають значних комп’ютерних ресурсів, яких, на жаль, поки що в галузі надто мало.
Сервісні програми доповнюють функції основних програм ОС. Вони необхідні для ініціалізації (форматування) дисків, архівації і розархівації наборів даних тощо. Особливо популярними є утиліти-оболонки роботи з файлами: НОРТОН-КОМАНДЕР (Norton Utilities for DOS), ВОЛКОВ-КОМАНДЕР, Norton Utilities for Windows 95 і ін. І якщо багато функцій Norton Utilities for Windows 95 зручно виконувати також за допомогою самої Windows 95, то при використанні МS DOS програми НОРТОН-КОМАНДЕР (чи ВОЛКОВ-КОМАНДЕР) стали просто незамінними (а тому і поширеними в сільському господарстві).
Здебільшого НОРТОН-КОМАНДЕР запускається в роботу автоматично при включенні комп’ютера, після чого на екрані з’являються два вікна-панелі з можливим переліком файлів двох дисків чи каталогів (визов переліку дисків для вибору необхідного здійснюється одночасним натисканням на два клавіша Alt+F1 чи F2).
Вибір файлів, вхід в каталоги і підкаталоги здійснюється з допомогою інверсного курсора-смуги, а для виконання основних дій над файлами використовуються функціональні клавіші F1-F10 чи комбінації клавіш (Cntrl + Е — виведення в командний рядок операційної системи попередньої команди, Cntrl + L — виведення даних про зайнятий і вільний простір на диску і т.п.).
Як уже зазначалося, більшість функцій Norton Utilities 3.0 for Windows 95 зручно виконувати і засобами операційної системи Windows 95, але досить підготовленим користувачам ця версія утиліти може надати деякі додаткові можливості (під час роботи з окремими реєстрами, порядкового порівняння різних версій файлів і т. ін.)
Серед обслуговуючих програм у сільському господарстві обов’язковим стало використання антивірусних програм, оскільки швидке розповсюдження останнім часом програмних вірусів призводить до збоїв програм і втрати даних. Серед таких програм найбільш поширені Aidtest i Doctor Web.
Переважаючий відсоток серед спеціального програмного забезпечення займають пакети прикладних програм (ППП). З ППП загального призначення поширеними є СУБД, електронні таблиці, графічні системи.
Однією з перших СУБД для персональних комп’ютерів була розробка фірми Ashton-Tate — система dBASE II, що стала певним стандартом для створення наступних систем (dBASE III, dBASE IV, FOXBASE і ін.). Тепер найпоширенішими СУБД є СУБД FOXPRO, CLIPPER, PARADOX, ORACLE, а з поширенням ОС Wіndows, OS/2 стають популярними ACCESS, VISUAL FOXPRO, DELPHI, DB2, ORACLE 8, INFORMIX UNIVERSAL SERVER. Переважна більшість сучасних СУБД є реляційними і розраховані на потужні комп’ютери та операційні системи. Деякі СУБД, як DB2, що деякий час були менш популярні, після удосконалення значно розширюють коло прихильників. Остання її версія DB2 Universal Database 5.0 фірми ІВМ стала популярною за рахунок того, що може використовуватись як на портативних ПК, так і в високорівневих багатопроцесорних середовищах з масово-паралельною обробкою. Вона поповнила сервери баз даних, які дозволяють розробникам зберігати бізнес-логіку і правила у вигляді об’єктів, може підтримувати визначені користувачами типи даних. Як і конкуруючі СУБД компаній Oracle i Sybase, може підтримувати функції Rollup i Cube, призначені відповідно для групування даних і кростабличних переходів. Використання великих буферів і 64-розрядного доступу до пам’яті суттєво покращують управління пам’яттю.
Найважливішою перевагою останньої версії DB2 вважається простота, з якою вона може взаємодіяти з багаторівневим Web-середовищем, можливість підтримки мови Java і інтерфесу Java Database Connectivity (JDBC). Система може також взаємодіяти з великими успадкованими системами типу MVS i AS/400, а використання БД-процесора Lotus Approach забезпечує додаткові засоби підтримки прийняття рішень. До того ж використання інструменту візуального управління базами даних Control Center, особливо його графічних можливостей, дозволяє зробити більш дружній інтерфейс при моніторингу продуктивності системи і складанні розкладу виконання різних операцій, оптимізації продуктивності та інших функціях адміністрування.
Певною мірою такі можливості має і об’єктно-орієнтована СУБД ORACLE 8, версії якої уже використовуються з Windows NT, Sun Solaris, Unix.
Але поки що більш поширеною СУБД є MS Access для Windows 95 (відома також як Access 7.0 i Access 95), яка розроблена дещо раніше DB2 5.0.
СУБД Microsoft Access 7.0 — 32-розрядна система управління реляційною базою даних під Windows 95. Це засіб створення і засіб діалогової роботи з базами даних з використанням графічного інтерфейсу і можливістю з допомогою інструмента «Схема даних» наочного відображення структури створюваної бази даних. Практичним мінімумом для неї є процесор 486DX2/66 і 8Мбайт оперативної пам’яті.
Як і в інших реляційних СУБД, в Access база даних складається з багатьох взаємозв’язаних двомірних (реляційних) таблиць, що зберігаються в одному файлі. Кожна таблиця складається з однотипних записів-рядків, а записи з полів, що відображають певну сутність. Кожен запис має унікальний ключ (поле чи набір кодових полів ), що забезпечує зв’язок між таблицями для спільного використання даних. Зв’язки можуть бути типу один-до-одного (1:1) чи один-до-багатьох (1:Б).
Access — об’єктно орієнтована система. До об’єктів відносяться таблиці (Tables — використовуються для зручності зберігання і використання даних в БД), форми (Forms — дозволяють виводити на екран, друкувати в звичному для користувачів вигляді), звіти (Reports- використовуються для формування вихідних документів, спеціально призначених для друку), запити (Queries — необхідні користувачам для вибірки необхідних даних з таблиць, видалення і поповнення даних, створення нових таблиць), макроси (Macros — спрощують опис і автоматизують виконання операцій, що мають виконуватися за певних умов), модулі (Modules — програми користувачів мовою Visual Basic).
На відміну від попередніх реляційних СУБД типу dBASE номенклатура типів даних значно ширша. Поле даних може мати тип: текстовий (Text — текст чи цифри не більше 255 символів, що не беруть участі в розрахунках), поле МЕМО (Меmo — текстові дані довжиною до 64000 символів), числовий тип (дані для математичних обчислень, окрім грошових розрахунків), грошовий тип (Currency — грошові і інші числові дані, що обчислюються з точністю до 15 знаків в цілій і 4 знаків у дробовій частині), дата/час (Date/Time — 8-байтне значення дати чи часу), лічильник (AutoNumber — 4-байтне поле, в яке автоматично після кожного нового запису вводяться зростаючі на одиницю числа), логічний тип (Yes/No — 1-бітне поле, що може мати значення Так/Ні), поле об’єкта OLE (OLE Object — поле довжиною до 1Гбайта для об’єктів Exсel, Word та інших, зв’язаних чи впроваджених у таблицю Access), майстер підстановок... (Lookup Wizard… — поле для запуска майстра підстановок, який будує для поля список значень на основі полів з іншої таблиці).
Access дозволяє працювати з БД в однокористувацькому і багатокористувацькому режимах. В умовах локальної мережі з використанням концепції файлового сервера на дисках останнього розміщуються файли СУБД і загальної бази даних, до якої мають доступ робочі станції. При потребі програми СУБД можуть з центрального сервера завантажуватись в оперативну пам’ять робочих станцій для роботи з ними окремих користувачів. При цьому кілька користувачів можуть одночасно використовувати і обновляти базу даних для розв’язування своїх задач, попередньо зареєструвавшись в мережі.
Загальна БД відкривається в монопольному режимі чи в режимі загального доступу. БД, відкрита в монопольному режимі одним користувачем, не може бути відкрита іншими користувачами (режим необхідний при зміні структури БД, відновленні і стисканні БД тощо).
Для роботи в режимі загального доступу у відповідному меню знімається прапорець «Монопольно (Exclusive)». Хоч при цьому багато користувачів одночасно можуть відкривати одну базу даних, деяким із них може обмежуватися доступ лише читанням.
Захист спільно використовуваних даних на час їх зміни користувачами забезпечується системою за допомогою різних методів тимчасового блокування даних (наприклад при спробі зберегти заблокований іншим користувачем запис на екрані появляється ім’я користувача, який заблокував запис). Параметри блокування встановлюються користувачем, макросом чи програмою на Visual Basic у властивостях форм, звітів і запитів.
При роботі багатьох користувачів з одними і тими самими записами виникає необхідність продивлятись останні версії записів, бо їх можуть змінити інші користувачі. Для цього в системі є відповідна команда і передбачене автоматичне поновлення зображення записів, що переглядаються в формі чи іншому об’єкті в режимі таблиці, з установленим при налагодженні інтервалом часу.
В Access є також можливість поділяти бази даних на два файли, в одному з яких на файловому сервері будуть таблиці, а в іншому — запити, форми, звіти, макроси, модулі. Копії цього файла можна передавати на робочі станції користувачів, які матимуть можливість на основі єдиного джерела даних створювати свої власні об’єкти (приклад у галузі див. підрозд. 17.2).
Користувачам, які спільно працюють з додатком, але не мають можливості підключатись до мережі (відрядження, перевантаженість мережі тощо), для роботи на автономних ПК система може створювати реплікації баз даних (копії, яким після внесення в них змін забезпечується обмін поновленими записами і об’єктами між репліками, а для виправлення конфліктних записів при цьому створюється спеціальна конфліктна таблиця).
Графічний інтерфейс Access у відношенні різновидів меню, довідок і інших форм діалогу з системою має багато спільного з Windows 95, що значно спрощує освоєння і полегшує роботу з СУБД. Стартове вікно СУБД Access за своєю структурою схоже на вікно Windows: є рядки заголовка і меню, робоче поле, панель інструментів, кнопки згортання і розкриття вікна.
Одночасно з вікном СУБД Access після запуску системи відкривається перше діалогове вікно, що дозволяє створити нову БД чи відкрити існуючу. Відкриття БД супроводжується появою основного вікна БД, яке схоже на вікно СУБД Access, але додатково є рядок з назвою БД, рядок з піктограмами об’єктів БД (таблиць, запитів, форм, звітів, макросів і модулів) та кнопки вибору режимів роботи з об’єктами (відкрити, конструктор, створити). Подальша робота з об’єктом після його вибірки також здійснюється через відповідні діалогові вікна.
Електронні таблиці (або табличні процесори), що почали свою історію з програми Visi Calc(1979р.), призначені для зберігання даних у табличній формі і роботи з цими даними при виконанні розрахунків, формуванні і друкуванні таблиць та діаграм, звітів.
Поширеними нині електронними таблицями є Lotus 1-2-3, Quattro Pro, Excel. Остання працює як додаток з операційною системою Windows. Це одна з найпотужніших обчислювальних систем, яка також має характерний для Windows зручний графічний інтерфейс. На відміну від інших додатків Windows у вікні Excel на панелі інструментів є піктограми виклику для виконання функцій, побудови діаграм, визначення точності розрахунків, спеціальний рядок для висвітлення формул тощо.
У сільському господарстві Excel особливо часто застосовується в менеджменті для обчислення економічних і статистичних функцій, побудови графіків і діаграм. Залишається поширеною також електронна таблиця ВАРІТАБ (русифікована версія SuperCalc), але в ній інтерфейс значно бідніший Exсel і вимагає переважно ручного набору команд.
Із ППП незамінними в менеджментській роботі є також текстові і графічні редактори (процесори). Перші з них надають багато зручностей і можливостей при друкуванні текстових документів, статей, книг і інших матеріалів, а другі — забезпечують видачу на екран і друк у якісній формі графічних зображень ліній, овалів, схем, діаграм, малюнків, фото і т.п.
Стандарт технології обробки тексту на ПЕОМ започаткував пакет Word Star фірми Micro Pro (1979р.), розроблений спочатку для восьмирозрядних, а потім і для 16-розрядних комп’ютерів. На сьогодні уже розроблено декілька сотень таких програмних продуктів, але найбільш поширеними в аграрному секторі нашої країни є ЛЕКСИКОН і Word фірми Microsoft.
Текстовий редактор ЛЕКСИКОН (розробник Є. Н. Веселов) призначений для обробки нескладних текстів з MS DOS російською (а з відповідними драйверами й українською) та англійською мовами. Діалог з редактором здійснюється через входження у відповідні режими головного меню, що знаходиться над текстовим вікном ( набір тексту, запис його в файл, зчитування з файла, друк виконується в режимі «Текст»; встановлення міжрядкового інтервалу, нумерація сторінок – в режимі «Сторінки» і т.д.).
У ЛЕКСИКОНі одночасно можна працювати з 10-ма різними текстами, переключаючись з одного на інший і комбінуючи також їх фрагменти в необхідних варіантах через буфер. Для кожного з 10 текстів (файлів) можна відкрити окреме вікно (одночасним натисканням на клавіш «Alt» і один із цифрових клавішів від «0» до «9»).
Компанією «Арсеналъ» підготовлена нова версія ЛЕКСИКОНа, що призначена для ОС типу Windows, — ЛЕКСИКОН 97. Він може працювати з файлами ЛЕКСИКОНа для DOS і з файлами MS WORD for Windows. ЛЕКСИКОН 97 забезпечує орфографічну перевірку двомовних текстів, автоматичне виправлення матеріалів у разі неправильного вибору мовного регістру при їх наборі (для Windows така робота може виконуватись лише в цьому текстовому редакторі), оформлення текстів за допомогою бібліотеки зразків, візуальне форматування абзаців, організацію розділів і секцій в документах, використання колонтитулів і таблиць, включення графічних зображень, що форматуються, вставку OLE-об’єктів (наприклад, музики).
Проте є найбільш поширеним і продовжує поширюватись текстовий редактор Microsoft Word 7.0 for Windows 95 (і новіша версія – Word 97). Цей редактор порівняно зі щойно описаними має значно вищі вимоги до швидкодії процесора та обсягів оперативної і вінчестерської пам’яті, але у нього і набагато більші можливості та зручності. Оскільки він підготовлений під ОС Windows 95, його інтерфейс виконаний також у стилі Windows.
Створити, відкрити, записати чи роздрукувати документ можна з допомогою відповідних піктограм на панелі інструментів, а також після розкриття меню «Файл» використанням необхідних команд (див. рис. 8.1). Процедура роботи з документами (насамперед переміщення документів чи їх частин в інші документи) нагадує роботу з вікнами в ЛЕКСИКОНі, оскільки пов’язана з виділенням, наступним переміщенням фрагментів через буфер комп’ютера. Але якщо в ЛЕКСИКОНі одночасно можна відкрити лише 10 вікон, то в Word можна відкрити сотні документів.
Як і в ЛЕКСИКОНі, в Word є можливість частину тексту виділити жирним, курсивним і підкресленим шрифтами. Для цього на панелі інструментів є спеціальні піктограми. Проте в Word можна також вибирати шрифти з великої їх кількості, збільшувати чи зменшувати величину знаків, змінювати стилі.
У Word є також набір різних інструментів для оформлення таблиць, графіків, малюнків. Піктограми цих інструментів з’являються при активізації піктограми «Малювання» на верхній панелі інструментів.
Для малювання, редагування та вставляння в текст складних графічних об’єктів можуть використовуватися спеціальні графічні редактори, які є у Windows чи додатково інстальовані на ПК. Так, щоб помістити в текст зображення панелі інструментів Word одночасним натисканням клавішів «Alt» і «Print Screen» передається копія екрана в буфер системи і здійснюється вихід в головне меню Windows. Потім через систему головного меню вибирається графічний редактор, наприклад, редактор Paint, а вже у вікно графічного редактора з буфера викликається копія вікна Word, редагується (зменшується, обрізається і т.д.) і повертається в буфер. Наступні процедури пов’язані з виходом із Paint, входженням у додаток Word і вставлянням у текст уже відомим методом через піктограму «Вставить з буфера» виділеного об’єкта. Готові малюнки чи інші об’єкти можна безпосередньо вставити в текст з допомогою меню Word «Вставити».
Установка абзацного відступу і міжрядкового інтервала здійснюється через підменю «Абзац», розмір паперу, форма друку (книжна, альбомна), величина полів установлюються через підменю «Файл» і його пункт «Параметри сторінки», а нумерація сторінок через підменю «Вставка».
Попередній перегляд і друк документа здійснюються з використанням піктограм «Попередній перегляд» і «Друк» панелі інструментів (або аналогічно через підменю «Файл»). Щодо вибіркового друку окремих сторінок, то він виконується через режим «Друк» підменю «Файл».
Більшість описаних вище робіт можуть виконуватись і іншим способом (наприклад, натисканням комбінацій клавіш на клавіатурі), який для зручності вибирається в кожній конкретній ситуації. До того ж редактор має ще багато і інших функціональних можливостей, які освоюються у процесі його використання.
Окрім згадуваного вище графічного редактора Paint, що входить в пакет Microsoft Office, досить поширеним є також пакет універсальної графіки СorelDRAW фірми Corel Systems, видавничий пакет Adobe PageMaker та пакет обробки растрових зображень Adobe Photoshop, пакет графіки і анімації Autodesk 3D Studio і інші. Принципи роботи з вказаними пакетами значною мірою схожі, оскільки базуються на віконній графіці, системах меню, панелях інструментів.
Різке зростання популярності продукції мултимедіа спонукало виробників до збільшення різкого випуску апаратних засобів реалізації ММХ-технологій, але в програмних засобах ще явний дефіцит. Особливо для ПК з ММХ-процесорами, що мають десятки додаткових пов’язаних з мультимедіа команд.
Серед програмних пакетів мультимедійної орієнтації можна назвати ProShare компанії Intel для проведення відеоконференцій, VoicType компанії ІВМ для розпізнавання мови, Photoshop i PhotoDeluxe фірми Adobe з можливостями відео і т. ін.
Найбільш поширеними навчально-контролюючими пакетами (системами) програм у нашій країні є АДОНІС і УРОК (раніше були популярними РАКУРС, ВУЗ-МІКРО, РЕПЕТИТОР, ІРІС, СОКРАТ і ін). УРОК більше використовується для навчання і контролю знань, пов’язаних з динамічними (фізичними, хімічними) процесами, АДОНІС — більше зі статичними.
Пакет АДОНІС (керівник розробок — О.М.Філіпов) став популярним за рахунок того, що порівняно з іншими системами він має засоби покадрової підготовки і коригування матеріалу, що спрощує написання автоматизованого навчаючого і контролюючого курсу (АНК), має можливість широко використовувати графіку для оформлення навчальних кадрів малюнками і схемами, збирає і видає відповідну статистику. Він зручний для організації навчання працівників на підприємствах і контингенту слухачів у навчальних закладах, підвищення кваліфікації і перепідготовки спеціалістів, створення інформаційно-пошукових систем для автоматизованого інформування, атестаційного та інших видів контролю знань; може працювати автономно і в локальній мережі.
АДОНІС версії 1.3-07 дозволяє:
 працювати в режимі автора з входженням в систему по паролю. В цьому режимі створюється ІПС, створюється і коригується викладачем АНК. При створенні АНК є також можливість швидкого переходу в режим підконтрольного учня для перевірки функціонування створюваного курсу. У цьому режимі формується також бібліотека курсів, вивантажуються в бібліотеку чи на дискети створені АНК, видаляються чи переіменовуються курси, змінюються паролі доступу, роздруковується зміст курсів і статистика;
 працювати в режимі користувача інформації чи учня для одержання і контролю знань.
Для роботи з системою українською мовою попередньо необхідно запускати драйвер українських літер.
Робота в авторському режимі забезпечується запуском стартового файла ads.bat і введенням на запит системи паролю. Спілкування з автором розроблюваного АНК здійснюється через систему багаторівневих меню з наданням різнобічних інструментальних засобів (текстовий і графічний редактори, псевдографіка, логічний прошарок, калькулятор і ін.).
Запуск компоненти режиму користувача (учня) здійснюється файлом tch.bat (чи adstch.exe) з наступним введенням на запит системи імені АНК, прізвища та інших даних користувача. Подальша робота виконується в діалоговому режимі за сценарієм розробника АНК. При цьому можна почати роботу не з початку курсу, а з номера кадра, вказаного викладачем, чи з моменту закінчення попереднього сеансу роботи, про що пам’ятає система. Після закінчення роботи підконтрольного з АНК система видає йому оцінку знань з даного курсу.
Система АДОНІС має і інші версії. Так, у версіях АДОНІС-1.5 і АДОНІС-2 вводяться, хоч і в різній мірі, елементи штучного інтелекту, з можливістю адаптації до конкретного навчаємого, з використанням якісно нових підходів на основі семантичних мереж і баз знань, що характерно для експертно-навчаючих систем. Інструментальна експертна система під назвою BESS розроблена також в Київському інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова (автори О. В. Ібрагімов та В. О. Петрушин).
Програми користувачів пишуться, як правило, в особливих випадках, коли немає готових ППП, коли виникли законодавчі чи інші зміни, що потребують швидких нових розробок. Інколи такі програми важко відрізнити від ППП.
У процесі підготовки програмних продуктів використовуються спеціальні мови програмування, що класифікуються на машинно-орієнтовані (або АСЕМБЛЕРи) і машинно-незалежні (або проблемно орієнтовані, мови високого рівня). АСЕМБЛЕРи вважаються більш універсальними для програмної реалізації конкретних ситуацій, але занадто трудомісткі при написанні програм. Серед мов високого рівня для ПК залишаються популярними БЕЙСИК, ПАСКАЛЬ, С, ПРОЛОГ, JAVA. Використовуються широко і мови програмування, які є в кожній СУБД.
Останнім часом стають популярними так звані об’єктно-орієнтовані засоби програмування: С++, Smalltalk, Object Pascal, Visual Basic, Delphi. Об’єктно-орієнтовані мови програмування значно полегшують роботу програмістів і роблять її більш продуктивною.
Організаційна і ергономічна підтримка (забезпечення) певним чином регламентує діяльність персоналу і функціонування всієї системи. Регламентуючою документацією для цього є постанови і накази керівних органів, державні стандарти, нормативні, інструктивні і проектні документи, якими визначаються організаційні форми використання комп’ютерної техніки і роботи персоналу, умови і цілі діяльності.
Організаційними формами функціонально-технічної реалізації інформаційних систем у сільському господарстві є обчислювальні і комп’ютерні центри, локальні і глобальні мережі, автономне використання ПК спеціалістами. Відповідальними за функціонування таких систем є начальники відповідних центрів, адміністратори систем чи інші спеціалісти.
При організації систем потреба в технічних засобах визначається виходячи з необхідних для виконання обсягів робіт, продуктивності технічних засобів (чи спеціалістів на них) і фонду робочого часу. Кількість працюючих на них встановлюється з урахуванням кількості і виду технічних засобів, норм навантаження на працюючих, змінності роботи і інших факторів.
Організацію робочих місць персоналу здійснюють з урахуванням вимог до приміщення (стіни краще мати світлих відтінків і холодних кольорів, бо гарячі — оранжевий, червоний — присипляють), забезпечення достатньої освітленості (150 … 300 лк/м2 для ламп розжарювання і люмінесцентних відповідно), вологості повітря (близько 60%) і оптимальної температури (близько 18 градусів) для техніки і працюючого. Дисплей не можна розміщувати напроти дуже світлого заднього фону, бо це утруднює концентрацію уваги і швидко стомлює користувача. За задньою частиною дисплея не повинні розміщуватись інші користувачі. Робоче місце необхідно забезпечити достатньою вільною площею для розміщення робочої документації.
У разі організації інформаційних комп’ютерних систем потрібно мати на увазі, що ця робота тепер проводиться в двох напрямках: централізованому і децентралізованому. Централізований напрямок орієнтується на досягнення стратегічних цілей в частині побудови інформаційно-комунікаційних мереж у системі «міністерства-відомства-області-райони», організації національних інформаційних фондів і баз даних та служб надання консультаційних послуг окремим структурам і населенню, створенні типових рішень і формуванні опорних зон та підприємств для відпрацювання типових рішень тощо. Децентралізований напрямок передбачає задоволення інформаційних та інших потреб державних, кооперативних, підприємницьких структур і приватних осіб на госпрозрахункових засадах.
Оскільки останнім часом значного поширення набирає мережна форма інформаційних послуг, то слід враховувати особливості створення і функціонування локальних (ЛОМ) і глобальних обчислювальних мереж (ГОМ).
ЛОМ, як об’єднання ПК в межах однієї організації чи підрозділу, вимагає для конкретних умов вибору певних мережевих ОС, спеціалізованого апаратного забезпечення (шлюзів для об’єднання різних ЛОМ, маршрутизаторів, принт- та факс-серверів), фізичного середовища зв’язку.
При оцінці мережних ОС керуються економічними та іншими факторами, а також здатністю ОС забезпечити функціонування певних засобів і служб, серед яких найважливішими є файлові функції, друк, функції передачі повідомлень, служба каталогів, багатопротокольна маршрутизація і засоби управління, розвинені засоби захисту мережі. Як уже зазначалося, на невеликих підприємствах чи підрозділах створюються однорангові ЛОМ з відповідними для них ОС. Для умов з обмеженою оперативною пам’яттю на робочих станціях і обмеженими грошовими лімітами на купівлю ОС краще використовувати ОС LANtastic фірми ArtiSoft. Якщо при обмеженій кількості ПК передбачається використовувати сервер як робочу станцію, то встановлюється ОС NetWare Lite. Для забезпечення більших можливостей в інтеграції з ОС Microsoft Windows чи з ОС фірми Novell, що працюють з виділеним сервером, краще використати ОС Personal NetWare.
У разі організації більш потужних дворангових ЛОМ і дефіциті висококваліфікованих програмістів та адміністраторів доцільно встановлювати ОС NetWare компанії Novell, що дозволяє працювати з різнотипними комп’ютерами (РС ХТ/АТ, PS/2, Macintosh і ін.), підтримує на робочих станціях різні ОС (Windows, OS/2, Mac OS, Unix тощо), надає системному адміністратору зручний віконний інтерфейс, має великий набір програм для регулювання ним доступу до інформації, реєстрації користувачів і визначення їх прав, зміни параметрів ОС і т.ін.
За відсутності обмежень в кваліфікованих спеціалістах і в потужностях технічних засобів використовуються OS/2 LAN Manager фірми Microsoft, OS/2 LAN Server фірми ІВМ, ОС родини Unix і інші.
Останнім часом в ОС почали включати навігаційні засоби локальних мереж (так, в чергову версію OSR2 популярної ОС Windows інтегрований Internet Exploer), які суттєво змінюють поведінку користувача у взаємодії з ПК, мережею, іншими користувачами, а інформаційні ресурси можуть надаватись зацікавленим особам навіть в обхід серверів. Тому таку ОС можна використати для створення так званих персональних мереж. У них користувач на свій розсуд може ініціювати з’єднання з серверами, встановлювати з різними суб’єктами в певний час аудіо- і відео з’єднання.
Об’єднанням на різних рівнях між собою ЛОМ і віддалених робочих станцій створюються глобальні мережі, але порівняно з автономними ЛОМ при цьому необхідно мати ще багато засобів. Так, окрім спільних для різних мереж засобів (модеми, протоколи управління і передавання даних — ТСР/ІР, OSI, IPX, PNNI і ін.) для ГОМ потрібні мости (що з’єднують волоконно-оптичні та коаксіально-кабельні сегменти чи сегменти з іншим середовищем між собою, фільтрують та надсилають повідомлення), маршрутизатори (вибирають оптимальний варіант шляху з двох сегментів мережі), шлюзи (реалізують з’єднання сегментів і цілих мереж), брандмауери (мережні екрани, що запобігають несанкціонованому доступу до певних сервісів шляхом аутентифікації користувачів) тощо.
Вибір певних видів засобів захисту диктується конкретними умовами. Наприклад, для організації системи захисту при використанні електронної пошти і передачі файлів FTP можна надати перевагу пакетному фільтру як найдешевшому виду брандмауера. Такий брандмауер на основі адрес відправника і отримувача, прапорців та номерів портів фільтрує небажаний трафік (потік інформації), але при цьому не може приховати структуру ЛОМ і має обмежені можливості реєстрації та аутентифікації.
Приховати структуру ЛОМ і аутентифікувати користувачів можна з допомогою брандмауерів типу шлюза прикладного рівня, але при цьому буде надто обмежена кількість сервісів.
Найбільші можливості (у тому числі й для побудови різних конфігурацій ) є у брандмауерів типу шлюзів рівня з’єднання (фактично — це транслятор ТСР — з’єднання, який встановлює користувач разом з певним портом на виконуючому з’єднання брандмауері з іншого від себе боку). Так, брандмауер «ПАНДОРА», що функціонує під управлінням ОС IRIX 6.3, захищає ЛОМ від зовнішнього вторгнення і може встановлюватися не лише на межі між локальною і глобальною мережами, але і в корпоративному середовищі для розмежування інформаційних потоків між підмережами підрозділів. Для окремих користувачів система здатна описувати можливості мережного доступу і процедури реєстрації, збирає статистику про використання сервісів і велику кількість їх підтримує (Telnet, FTP, SMTP, HTTP, LP і багато інших). Наладка і адміністрування системи здійснюється засобами графічного інтерфейсу, що значно спрощує діяльність адміністратора.
При організації обробки інформації в глобальних мережах враховуються технічні, програмні, технологічні і інші особливості використовуваних чи створюваних мереж. Нині найпоширенішою стала всесвітня комп’ютерна мережа і технологія Internet.
В системі Internet використовується багато локальних мереж (або LAN — Local Area Network) та мереж глобальних (або WAN — Wide Area Network), що можуть бути великими державними мережами чи мережами інших великих і малих формувань. У 1996 році кількість користувачів мережі досягла трьох мільйонів, що свідчить про їх ріст за 10 років в 1500 раз. Різко зростає не тільки користувацька мережа, а й значно спрощується і технологія використання багатих її програмних і технічних засобів. Internet надає такі послуги, як обмін повідомленнями і файлами між користувачами засобами електронної пошти, розсилання тематичних повідомлень групам користувачів у вигляді телеконференцій, обмін файлами з FTP-сервером з використанням Протоколу передачі файлів (FTP — File Transfer Protocol), дозволяє обмінюватися інформацією і здійснювати різні угоди з використанням Web-сторінок (World Wide Web, або WWW, або Web), забезпечує пошук файлів з допомогою спеціальних програм і серверів (Archie).
Оскільки в мережі можуть використовуватися різнотипні комп’ютери, то для взаємозв’язку між ними використовується зрозуміла для всіх мова — це протокол ТСР/ІР (Transmission Control Protocol / Internet Protocol — протокол керування передачею / протокол Інтернет) і інші різновиди протоколів у технології клієнт/сервер: згадуваний протокол FTP, E—mail — протокол простого почасового передавання SMTP (Simple Mail Transfer Protocol), WWW — протокол передавання гіпертексту (Hipertext Transfer Protocol). Для передавання інформації за призначенням вона супроводжується спеціальною ІР — адресою, що складається з чотирьох чисел, розділених крапками (наприклад: 131.130.1.4). Практично користувач набирає легше для запам’ятовування ім’я домена (наприклад, microsoft.com — ім’я домена Microsoft), а спеціальні сервери перетворюють таке ім’я на цифрову ІР-адресу.
Зв’язок з Internet забезпечується через комп’ютер організації-провайдера, безпосередньо зв’язаного з Internet супутниковим чи кабельним зв’язком. Зв’язок із провайдером може здійснюватись за допомогою телефонних чи спеціальних ліній. Послуги провайдера за забезпечення зв’язку оплачуються на договірній основі (вночі — дешевше, у день — дорожче, якщо почасова оплата, або обумовлена місячна сума при безлімітному зв’язку — 1000 дол. США і більше).
Зрозуміло, що для роботи в Internet на комп'ютері клієнта мусить бути встановлений модем і відповідне програмне забезпечення. Для прискорення обміну даними і здешевлення послуг краще мати високошвидкісний модем зі швидкістю передавання не менш як 28 800 біт/с (при відповідних каналах зв'язку).
Для зв’язку з провайдером чи вузлом Internet використовується програмне забезпечення, що є в пакеті WINDOWS.95 і яке в принципі дозволяє з’єднуватися з Internet трьома способами: за допомогою Microsoft Network; з локальної мережі користувача, безпосередньо з’єднаної з Internet; через провайдера за допомогою протоколу TCP/IP і засобу віддаленого доступу до мережі (Dial-Up Networking).
Але для доступу в Internet також необхідні додаткові програми: Провідник Internet (Internet Explorer 2.0) і майстер установки Internet, що є в пакеті MS Plus, чи окремий пакет Internet Explorer 3.0. Повний комплект Internet Explorer 3.0 включає програму перегляду серверів WWW(власне Internet Explorer), програму електронної пошти Internet Mail, програму роботи з групами новин Internet News і розширення Active Movie та HTML Layout Control.
Встановлюються пакети на ПК за відповідною інструкцією. В процесі установки, наприклад, пакету Internet Explorer 3.0 з компактдиску в діалоговому режимі вводиться ім’я користувача, адреса електронної пошти, інформація про сервер провайдера, електронне ім’я в адресі електронної пошти (перед символом @, наприклад, admin@nsn), пароль для входження в Internet, тип з’єднання. Зауважимо, що у правій частині адреси після символа @ вказується ім’я домена. В даному випадку ім’я домена nsn.com — це ім’я мережі Microsoft Network, а ім’я домена мережі America Online — aol.com, Delphi — delphi.com і т.д.
Суть поштових пересилок в Internet полягає у відправленні за допомогою протоколу простої поштової передачі SMTP в мережу листа, доставці його в поштовий ящик адресата і вибірці повідомлення за допомогою поштового протоколу РОР3 (Post Ofice Protocol третьої версії) одержувачем.
Для запобігання небажаного ознайомлення з інформацією сторонніх користувачів, повідомлення можна зашифрувати (наприклад системою PGP). Посилаючий повідомлення шифрує його за допомогою відомого всім загального ключа, але розшифрувати його можна лише за допомогою особистого ключа, як доповнення до загального. Сервер загальних ключів надає можливість бажаючому знайти загальний ключ будь-якого користувача PGP і надсилати йому зашифровану інформацію. Докладнішу інформацію можна знайти за допомогою Web — броузера на сервері.
Практично робота з електронною поштою здійснюється за допомогою програми Microsoft Exchange і її компонента Internet Mail, які стають доступними на комп'ютері після вказаної вище установки засобів доступу до Internet. Більшість параметрів електронної пошти зосереджені в діалоговому вікні Internet Mail, яке з'являється після виконання команди Exchange Tools/Services(чи іншим способом), вибору служби Internet Mail і натискання кнопки «Властивості» (Properties).
У процесі роботи з електронною поштою клієнт користується кореневою папкою «Personal Foldres» і розміщеними в ній папками вхідної кореспонденції (Inbox), вихідних листів (Outbox), архіву відправлених листів (Sent Items) і корзини видалених листів (Deleted Items), що створюється автоматично при запуску системи і видалятись чи перейменовуватись користувачем не можуть.
Передачу і прийом кореспонденції можна здійснювати так:
командою Повідомлення/Нове повідомлення (Compose/ New Message), чи кнопкою на панелі інструментів відкрити діалогове вікно нового повідомлення;
в полі «Кому» (To) набрати адресу, в полі «Тема» (Subject) тему повідомлення, а в полі повідомлення текст листа;
командою Файл/Відправить (File/Send) чи відповідною кнопкою панелі інструментів відправити лист у папку Outbox;
командою Сервіс / Доставити пошту (Tools/Deliver Now Using/ Internet Mail) меню Exchange встановити зв'язок з сервером, після чого листи перемістяться з папки Outbox в папку Sent Items і відправляться за призначенням, та буде прийнята вхідна кореспонденція.
Електронна пошта дозволяє здійснювати пересилку інформації за системами розсилки, при цьому адреса E — mail розсилки дещо відрізняється від звичайних адрес, а листи, які надходять, розглядає і розсилає підписувачам спеціальна програма — сервер розсилки (list server). Тут можуть бути: розсилки, доступні для перегляду усіх підписувачів (діалогові розсилки); розсилки для розповсюдження інформації (односторонні розсилки); розсилки з контролем тематичної інформації спеціальними людьми (контрольовані); неконтрольовані розсилки.
Адресою для здійснення замовлення на розсилку називається адреса запиту розсилки (list request address) чи адреса розповсюдження(mail explover) і має вигляд:
вид_розсилки@ім'я домена.
Види розсилки можуть бути ручними (request) або керованими серверами типу Listserv чи Majordomo. Для здійснення розсилки необхідно вказати:
Куди: ім'я_розсилки@ім'я_домена
Тема: коротка назва теми листа
Текст листа:текст по суті повідомлення.
Пересилка двійкових файлів в Internet здійснюється за допомогою Протоколу передачі файлів FTP, оскільки при цьому швидкість передачі значно вища від передачі текстових файлів електронною поштою чи через конференції. Для цього задіюється FTP-сервер і програма клієнта, що дозволяє переглядати файли на FTP-сервері і копіювати потрібні з них на свій комп’ютер.
З будь-яким FTP-сервером можна встановити анонімний доступ і скопіювати необхідні файли (якщо вони не захищені). Для цього достатньо в діалоговому вікні налагодження провідника Internet встановити прапорець Anonymous Login. Для копіювання файлів використовується одна з програм копіювання з загальною назвою WS_FTP, а для пошуку файлів — одна з програм ARCHIE. Але початковий пошук і копіювання таких файлів виконується переважно з використанням WEB-сторінок.
Інформаційна система WEB дозволяє розповсюджувати журнали, щоденні газети, новини, прогнози погоди та іншу інформацію. Основні поняття системи такі:
WEB-сервер — програма, що міститься в підімкненому до Internet комп'ютері, і передає користувачам WEB-сторінки.
WEB-сторінка — зображення чи текст, що передається WEB-сервером користувачам.
WEB-броузер — програма завантаження і виведення на екран WEB-сторінок, що запускається з комп'ютера користувача.
URL(Universal Resource Locator) — адреса WEB-сторінки.
Наприклад, URL — адреса Microsoft має вигляд:

В Internet використовуються два види WEB-броузерів: Internet Explover і Netscape Navigator. Загальні принципи роботи в них однакові. Багато в чому схожі і піктограми в діалогових вікнах, але Netscape Navigator має більше функціональних можливостей. Різниця полягає в тому, що Netscape Navigator після вимикнення комп'ютера не зберігає відкриті WEB-сторінки, а лише їх адреси.
Для завантаження WEB-сторінки за допомогою WEB-броузера Internet Explover 3.0 в його діалоговому вікні на полі Address (Адреса) необхідно вказати адресу WEB-сторінки. WEB-броузер виконує запит HTML файла у WEB-сервера, а після отримання файла відмикається від сервера, формує і виводить на екран WEB-сторінку. При необхідності завантаження сторінки можна призупинити клавішею панелі інструментів Stop(стоп). За допомогою інших клавішів можна перейти до попередньої, наступної чи основної WEB-сторінки, обновити чи роздрукувати поточну сторінку, а командою File/Save As File меню діалогового вікна зберегти сторінку(чи її частину) у вигляді файла.
Велике значення при створенні і функціонуванні систем має правова підтримка (забезпечення), оскільки відповідними документами закріплюється статус і організаційна структура системи, стосунки між персоналом, його стимулювання тощо. Останнім часом значно розширився правовий захист програмних продуктів, багато з яких раніше використовувались у системах «піратським» чином.