Інформаційні системи в аграрному менеджменті






Інформаційні системи в аграрному менеджменті - ТЕСЛЕНКО:12.2. Структура СППР

Типова СППР складається з трьох основних компонентів (підсистем): інтерфейсу користувача, бази даних і бази моделей (див. рис. 12.1.).

Інтерфейс користувача дозволяє особі, котра приймає рішення(ОПР), виконувати діалог з системою, використовуючи програми вводу, формати і технології виводу.
База даних і система управління базами даних (СУБД), як окрема підсистема, призначені для зберігання, керування, добору, відображення та аналізу даних.
База моделей (БМ) і система управління базами моделей (СУБМ) як самостійна підсистема, включає набір моделей для забезпечення запитів користувачів, розв’язання аналітичних і інших задач. У досконаліших СППР може бути ще і база знань системи (БЗ) та СУБЗ.
Інтерфейс користувач-система (інтерфейс користувача) забезпечує зв’язок ОПР з СППР, а тому мусить бути зручним для користувача і повною мірою повинен орієнтуватися на людський фактор засобами і методами інтерфейсу. Їх можна поділити на три групи:
1) мова дій, що регламентує можливості користувача під час спілкування з ЕОМ. Це операції при користуванні клавіатурою чи функціональними клавішами і сенсорними панелями, джойстиком та усні команди звичайною мовою;
2) мова відображення, або набір засобів для сприймання результатів роботи з системою: використання принтерів, екранів, графічних засобів, кольору, графопобудовувачів, звукового виводу і т.п.;
3) база знань, що забезпечує користувачу уміння і можливості спілкуватися з системою. Така база знань може знаходитися в голові користувача, у вигляді паперового посібника, діалогових команд підказування на моніторі чи комбінації різних засобів.
У літературі користувацький інтерфейс розбивається на 6 поколінь. Якщо перші три покоління, починаючи з 1948 по 1971 рік, були складними і орієнтувались переважно на програмістів, то четверте покоління (1972—1979 рр.) уже було орієнтоване на користувача, бази даних, персональні комп’ютери. Для п’ятого покоління (1980—1987 рр.) характерним було використання експертних систем, графічних інтерфейсів, розвинених систем природною мовою. Шосте покоління, починаючи з 1988 року, характеризується злиттям штучного інтелекту і людино-машинного діалогу, очікуванням появи «розумного» комп’ютера, здатного розпізнавати ситуації інтуїтивним способом, спроможного до індуктивного висновку і до навчання.
На даний час використовується чотири основних різновиди користувацького інтерфейсу: інтерфейс, оснований на меню; адаптивний інтерфейс; інтерфейс з застосуванням природної мови; інтерфейс з графічними засобами діалогу із системою.
Інтерфейс, оснований на меню, полягає у виборі за допомогою однозначних кодових позначок окремих варіантів (режимів, команд, відповідей і т.п.) із їх списку, запропонованих на екрані дисплею. Для вибору переважно використовується клавіатура або інші пристрої: світлове перо, сенсорне обладнання, «миша» тощо.
Адаптивний інтерфейс побудований на концепції адаптивних програмних засобів, що дозволяють пристосовуватись до змінених умов функціонування. Такий інтерфейс формується з урахуванням нахилів, інтересів, знань та інших особливостей користувача та середовища.
Інтерфейс на базі природної мови найбільш зручний для користувача і не вимагає значних комп’ютерних знань, але пов’язаний з занадто великими комп’ютерними ресурсами і складностями його створення на сучасному етапі. Проблеми пов’язані з забезпеченням можливості однозначного вибору семантичних об’єктів, лінгвістичними проблемами і проблемами баз даних.
Інтерфейс на базі графічних засобів діалогу пов’язаний з вмонтованим моделюванням процесів для контролю стану системи з можливістю аналізу кроків і повернення до вихідного стану, графічними пояснюючими засобами на основі аналогії (зіставлення сценаріїв), графічними засобами переміщення по системі у вигляді рисунків предметів і понять.
База даних і система управління базою даних (СУБД) становлять підсистему даних СППР. На відміну від звичайних підходів при реалізації баз даних в умовах СППР необхідні деякі додаткові вимоги, пов’язані з більш ширшим доступом до додаткових джерел інформації: значної кількості текстової інформації, інформації для автоматизованого проектування виробів і технологій, про автоматизацію виробництва, перехоплювану інформацію про непередбачені запити і т.п. БД будуються як на основі класичних моделей (ієрархічних, сіткових і реляційних), так і семантичних. Семантичні моделі даних дозволяють в моделі даних точніше відбити значення бази даних.
База моделей і система управління базою моделей (СУБМ) складають іншу підсистему СППР — підсистему моделей. За допомогою бази моделей користувач може в системі СППР конструювати, аналізувати і інтерпретувати окремі моделі, добиваючись більшої їх ідентичності з анблогом.
База моделей включає оптимізаційні і неоптимізаційні моделі. Оптимізаційні моделі: моделі математичного програмування — лінійного (розподіл ресурсів, оптимальне планування, транспортна задача, аналіз сіткових графіків), нелінійного, динамічного; моделі обліку; моделі інвестиційної стратегії, маркетингу.
Неоптимізаційні моделі: статистичні моделі (з лінійним і нелінійним аналізом регресій), альтернативні методи моделювання, в тому числі імітаційне, методи прогнозування часового ряду і ін. Для зберігання і маніпулювання моделей використовуються поняття і методи подачі знань: формальна логіка, семантичні сітки, моделі продукції, фрейми і т. ін., а також реляційний базис, аналогічний реляційній моделі даних.
За допомогою СУБМ СППР має змогу створювати нові моделі, виконувати каталогізацію і оцінювання набору моделей, інтегрувати складові частини моделей, зв’язувати компоненти моделей.
Основним напрямком розвитку СППР є створення групових СППР (ГСППР), які враховують роль багатьох учасників у груповому прийнятті рішення. ГСППР об’єднують комунікації, обчислення й технологію на базі локальних та інших мереж.
Вирізняють три рівні ГСППР:
 перший, коли ГСППР дозволяє подолати звичайні комунікаційні бар’єри, наприклад, на великих екранах дати змогу всім учасникам бачити ідеї чи результати їх втілення;
 другий, коли забезпечується моделювання рішень і з допомогою відповідних методів (статистичних, дерев рішень і т. ін.) зменшується ступінь невизначеності у плануванні і інших видах менеджменту;
 третій рівень пов’язаний з машинно-формованими структурами комунікацій.
Для цих цілей у штаті Арізона, наприклад, використовується спеціально розроблена СППР PLEXSYS.