Інформаційні системи в аграрному менеджменті






Інформаційні системи в аграрному менеджменті - ТЕСЛЕНКО:14.1. Склад робіт, задач і засобів їх автоматизованого розв’язування в інформаційних системах нормування

Аграрний менеджмент як мистецтво прогнозування й планування виробництвом, управління ним, а також переробкою, зберіганням і збутом, обліком і контролем сільськогосподарської продукції може базуватися на своєчасній і достовірній інформації. Прогнозування, планування, економічний аналіз потребують, у свою чергу, якісної нормативної інформації. Практично досі нормативи підготовлюються вручну, хоч на певних етапах їх формування використовується й обчислювальна техніка.
У сільському господарстві нормативи, як відомо, бувають загальнодержавними або галузевими (вміст кормових одиниць у центнері певних видів кормів, коефіцієнти перерахунку в основну продукцію і т. ін.); регіональними (норми висіву насіння, норми внесення добрив, нормативна тривалість механізованих польових робіт, структура раціону і т. п.) і локальними (середньодобовий приріст маси, норми витрат праці на конкретні види робіт, норми внесення добрив на певні поля і т. ін.). У локальних нормативах найповніше враховуються особливості конкретних об’єктів господарювання. Таких нормативів багато, і їх найчастіше доводиться коригувати.
В індивідуальних і колективних господарствах сільськогосподарського профілю нормативи розробляються і використовуються або в розрахунку на одиницю площі, голову тварин, центнер продукції, або диференційовано — на різні одиниці об’єктів (1 га, 1 голову, 1 ц продукції, бригаду, технологічну групу тощо).
У першому випадку значно спрощується алгоритм подальших планових розрахунків на основі нормативів, який зводиться до множення нормативів на заплановану величину об’єктів, але при цьому суттєво ускладнюється процес ведення нормативної бази. Це пов’язано з необхідністю перерахунку багатьох нормативів із кожною зміною планованого розміру об’єкта (посівної площі, поголів’я, продуктивності, урожайності). Цьому методу віддавали перевагу на початкових етапах механізації планових розрахунків, коли частка їх автоматизації була незначна.
У другому випадку алгоритм планових розрахунків складніший, складніша й структура нормативної бази, але розрахунки та нормативи подібніші до загальноприйнятих в умовах ручної обробки даних. При цьому значно полегшується зіставлення нормативних, планових та фактичних даних в аналітичній роботі, оперативний аналіз з використання лімітів витрат, пошук причин і винуватців допущених відхилень. Цей метод більш прийнятний для використання в умовах сучасних потужних ПК. На гектар розраховуються, наприклад, витрати праці та коштів щодо робіт, для яких і норми виробітку встановлюються в гектарах (снігозатримання, передпосівні та посівні роботи, скошування зернових і т. ін.) або витрати посівного матеріалу, добрив, палива, отрутохімікатів. А за видами робіт чи матеріалів, для яких норми виробітку встановлюються на одиницю маси продукції, і нормативи витрат беруться на одиницю продукції (збирання й транспортування овочевих культур, надій молока, одержання приплоду тощо). Водночас нормативи деяких видів витрат визначаються на весь об’єкт (амортизація будівель, водопостачання, поточний ремонт і т. ін.).
Оскільки планування буває перспективним (стратегічним), поточним і оперативним, то з метою автоматизованого розв’язування задач для цих видів планування необхідно мати й відповідну їм нормативну базу. Нормативи для відповідних рівнів планування створюються та коригуються з використанням нормативів відповідних їм та нижчих рівнів фактичних, облікових, статистичних та ряду аналітичних даних. Наприклад, на основі щомісячних нормативів витрат виробництва продукції тваринництва на Бортницькому ОЦ Київської області при механізації планових робіт у тваринництві був передбачений подальший розрахунок квартальних нормативів витрат бригади на одиницю продукції з метою використання цих нормативів для подальшого поточного розрахунку квартальних планів і аналізу витрат протягом року. Водночас більшість нормативних даних, що підготовлені для складання річних планів, згодом можуть використовуватися й для оперативного планування. Так, при автоматизованому складанні оперативних планів організації польових робіт може постати потреба лише змінити терміни виконання польових робіт, а решта інформації для оперативного планування вже міститься в базі даних.
Проте в умовах комп’ютеризації планування навіть на першому етапі механізації розрахунків часто можна не створювати (а отже, і не коригувати) окремі види нормативів, оскільки їх можна в певний час дістати програмним способом. Це стосується окремих видів нормативів у грошовій оцінці, коли виникає необхідність перераховувати їх з огляду на індекс цін або деталізувати інші нормативи при зміні їх структури (зміни раціонів кормів, структури добрив і т. п.).
Процес створення нормативної бази переважно починається з ручної підготовки відомостей з відповідними нормативами і наступного введення нормативів до ЕОМ. Науково обґрунтовані нормативи, що враховують природні можливості земель і потенційні можливості технологій, розраховують, насамперед, науково-дослідні установи і нормативні станції (так, нормативи праці, витрачання пально-мастильних матеріалів розробляються переважно УкрНДСагропром, що складається з п’яти зональних та будівельних і двадцяти обласних нормативно-дослідних станцій), але частину з них уточнюють спеціалісти господарств. Оскільки більшість нормативів періодично змінюються, то доводиться коригувати нормативну базу на машинних носіях. Зі сказаного випливає, що основними задачами з нормування, які розв’язуються автоматизовано, є задачі періодичного обґрунтування нормативів і коригування нормативної бази.
Характер задач обґрунтування та коригування нормативів залежить від рівня планування (управління), виду планування (перспективного, поточного, оперативного), специфіки самих нормативів. Такими задачами можуть бути:
 прогноз довгострокових економічних нормативів товарної продукції;
 нормування виробничих витрат і прибутку на одиницю ресурсного потенціалу;
 розрахунок нормативів витрат виробництва продукції рослинництва за їх видами (на 1 га, на 1 ц продукції і т. ін.);
 розрахунок нормативів витрат виробництва продукції тваринництва за їх видами (на 1 голову, на 1 ц продукції і т. ін.);
 розрахунок нормативів послуг допоміжних виробництв;
 розрахунок нормативної структури зоотехнічних груп кормів тощо.
Укрупнену інформаційну модель розв’язуваних задач можна подати у вигляді схеми, зображеної на рис. 14.1.

В ІС нормування на різних рівнях аграрного менеджменту для розв’язування окремих задач можуть використовуватися стандартні пакети розрахунків на основі економіко-математичних методів, багатофункціональні пакети LOTUS, EXСEL, QUATTROPRO, STATGRAF, а також спеціалізовані пакети «АРМ агронома-рільника» (Ю. В. Будьонний) Харківського державного аграрного університету, «Прогноз» і «Прайс» Інституту аграрної економіки УААН (Ю. С. Коваленко, В. В. Матвєєв), «Посів» і «Полив» Інституту зрошуваного землеробства, комплекс програм з планування виробництва продукції рослинництва РВО «Агропромсистема», «Орендар» Українського національного аграрного університету (УНАУ, М. М. Городній), «АСОТ» УкрНДПТІ «Агроресурси» і т. ін. Більшість перелічених вітчизняних програмних пакетів розроблені для виконання планових розрахунків, але їх невіддільною частиною є створення і ведення нормативних баз даних, коригування нормативів.