Інформаційні системи в аграрному менеджменті






Інформаційні системи в аграрному менеджменті - ТЕСЛЕНКО:15.1. Основні комплекси і різновиди задач в ІС планування

В сучасних умовах повсюдного використання персональних ЕОМ основний перелік планово-економічних задач аграрного менеджменту особливо не відрізняється від задач з використанням ЕОМ загального призначення чи ручної обробки даних, оскільки регламентується видами планування, управлінською доцільністю, економічними та іншими можливостями. Як і раніше, при цьому доводиться вирішувати прогнозні і планові задачі. Прогнозні задачі являються передумовою рішення планових задач, вони допомагають визначити обґрунтовані основні орієнтири господарювання, тоді як планові задачі конкретизують і більше деталізують окремі види діяльності у плановому періоді.
В ринкових умовах прогнозування і планування відіграють роль координуючого інструмента галузевої діяльності на державному і господарському рівні, хоч і перестали бути засобом директивного всеохоплюючого втручання в діяльність всіх структурних економічних одиниць. Це більше засіб самоорганізації агроструктур на всіх галузевих рівнях у їх взаємозв’язку. Але це не означає, що держава не матиме ніякого впливу на формування планів виробничих формувань. Такий вплив виявляється через державні замовлення на продукцію, через субсидії, цінову політику і інші економічні та адміністративні важілі. До того ж на основі науково обґрунтованого аналізу складаються і будуть складатися на державному рівні цільові національні та інші програми і індикативні плани виробництва та споживання сільськогосподарської продукції, розвитку науки, окремих регіонів, ресурсів.
В багатьох же випадках планові показники залишаються обов’язковими для виконання і надалі, якщо вони стають складовою частиною контрактів, статутів, комерційних та інших угод. Не змінюється їх ефективна організуюча роль і всередині багатьох сільськогосподарських підприємств та невеликих фермерських господарств, що функціонують нині. Проте тепер в прогнозних і планових показниках мають знайти відображення не тільки можливості виробництва сільськогосподарської продукції, а й результати аналізу системи моніторингу продовольчого ринку, який забезпечують комп’ютерні технології.
Система комплексного аналізу та прогнозування розвитку сільського господарства країни та регіонів на основі сучасної комп’ютерної техніки і відповідних комунікацій може включати такі основні компоненти:
 аналіз, оцінка і прогноз розвитку виробничої сфери аграрного сектора;
 аналіз стану, оцінка і прогноз розвитку ринків продовольства і ресурсів;
 аналіз стану, оцінка і прогноз споживання, доходів товаровиробників і соціального розвитку села.
При цьому необхідне виконання розрахунків по оптимізації розміщення сільськогосподарського виробництва з аналізом варіантів прогнозів забезпечення економічної рівноваги на ринках праці, продукції та матеріальних ресурсів і обґрунтування рекомендацій на основі цього для надання дотацій і субсидій регіонам та окремим виробникам, формування загальних замовлень на виробництво продукції.
На рівні сільськогосподарських підприємств у процесі прогнозування і розробки перспективних (стратегічних) планів визначаються основні показники розвитку виробництва, визначається раціональна спеціалізація і співвідношення галузей господарства, оптимальний розмір господарства й структурних підрозділів, доцільних сівозмін і розмірів посівних площ, баланс робочої сили, розмір капіталовкладень тощо. Але в зв’язку зі складною економічною ситуацією в перехідний період до ринкової економіки в даний час перевага віддається автоматизованому розв’язуванні задач поточного техніко-економічного та оперативного планування.
Задачі поточного і оперативного планування пов’язані з складанням планів соціально-економічного розвитку господарств, технологічних карт, завдань госпрозрахунковим арендним і іншим підрозділам, складанням бізнес-планів, оперативного визначення потреби в матеріальних, трудових і грошових ресурсах, складанням графіків виконання робіт в напружені сезонні періоди, оперативним плануванням виходу і реалізації продукції та складання інших планів у процесі маркетингової і менеджментської діяльності.
При економічному прогнозуванні і плануванні користуються, звичайно, кількісними статистичними і математичними методами, хоч це в певних випадках викликає обґрунтовані сумніви, оскільки на економічну діяльність впливають численні фактори, які набором змінних, обмежень і формул у їх взаємодії надзвичайно важко описати і кількісно підрахувати. А якийсь не досить чітко врахований чи випадково змінений у майбутньому фактор може суттєво змінити загальні результати прогнозу, чи начисто їх перекреслити. Це особливо характерно для сільського господарства, на якому значною мірою позначається, окрім усіх інших, вплив нерідко важко передбачуваних природних факторів. Але часто плани та прогнози можна досить точно кількісно обґрунтувати чи виявити тенденції розвитку і автоматизоване вирішення планових задач є і буде суттєвою частиною діяльності спеціаліста з аграрного менеджменту.
Закономірності та прогнозні тенденції можна визначити за допомогою методів математичної статистики, аналізу динаміки балансових систем, факторного аналізу, лінійного і інших видів програмування.
Для прогнозування зведених показників доходу, валової продукції доцільно використовувати метод екстраполяції трендів, оскільки після аналізу і виявлення певних закономірностей у минулому з його допомогою можна передбачити з певною достовірністю економічний розвиток на майбутнє.
Зміну часткових показників, оскільки попередній метод для цього мало придатний, можна передбачити з використанням методу парної кореляції. При цьому розрахунком коефіцієнта регресії визначається вплив кожного фактора на основний показник. А методом множинної кореляції можна проаналізувати і спрогнозувати груповий вплив факторів. Переконатися ж у правильності прогнозів, виконаних з використанням методу кореляції, можна з допомогою методу аналізу складових.
Для передбачення імовірного стану економічного об’єкта на певний час застосовують методи економіко-математичного моделювання. В оперативному управлінні і плануванні саме імітаційні структурно-функціональні моделі можуть найповніше враховувати особливості конкретного виробництва при його формалізації і прогнозуванні результатів. Це особливо важливо при моделюванні технологічних процесів для оцінки їх впливу (і окремих факторів також) на економічні і інші результати. Але, зрозуміло, точність розрахунків залежить не тільки від застосовуваних методів, а й від одержуваної для цього в результаті вимірювань, експертних оцінок, досліджень інформації та тривалості прогнозованого періоду.
Більшість же прогнозів і планів базуються на пошуці відповідних складових для одержання бажаного майбутнього планового результату господарювання. Тому тут використовують всі перелічені щойно методи, які дозволяють насамперед проаналізувати економічний об’єкт і його складові елементи, щоб виявити резерви і можливі зміни складових для забезпечення подальшого формування самих планів.
Використання математичних методів і ЕОМ дозволяє враховувати в прогнозуванні і плануванні багато таких факторів, які через трудоємність розрахунків до цього ігнорувались. Наприклад, при прогнозуванні і плануванні надоїв молока можна дістати результати моделювання надоїв кожної тварини згідно не лише з кормовою базою, а й з її фізіологічними даними та подальшим виходом на зведені плани регіонів і країни.
Ефективність аграрного менеджменту значною мірою залежить від якості оперативних і бізнес-планів, які повинні враховувати кон’юнктуру продовольчого ринку, можливості збуту продукції та поповнення ресурсів. Існуюча система збору і використання інформації про стан продовольчих ринків забезпечується переважно Мінстатом України і задовольняє потреби державних органів. Але така інформація потрібна також колективним і приватним підприємствам, окремим фермерам, торгово-збутовим організаціям, біржовим структурам. І не лише на місцевому та регіональному, а й на вищих рівнях. Тому суттєве зрушення на цій ділянці настане після широкого впровадження створюваної системи електронного моніторингу продовольчого ринку.
Укрупнену схему автоматизованого розв’язання задач планування в аграрних підприємствах зображено на рис. 15.1.
Як видно із схеми, рішенню планових задач передує рішення задач обґрунтування нормативів, обґрунтування основних програмних (планових) показників, рішення деяких облікових і організаційних задач. При цьому обґрунтування основних програмних показників з використанням економіко-математичних методів можна також віднести до окремих планових задач, але на практиці більшість таких показників визначають вручну на підставі досягнутого рівня в минулому і корекцією на передбачувані зміни умов господарювання.
З облікових задач для планових розрахунків переважно необхідні дані про витрати на незавершене виробництво, залишки ресурсів, довідкові дані, що є в різних довідниках.
Результати рішення задач у вигляді машинограм і масивів на машинних носіях використовуються для розв’язування інших задач.