Управління розвитком персоналу - В. А. САВЧЕНКО:5.5. Визначення обсягів професійного навчання в професійно-технічних і вищих навчальних закладах

Визначення обсягів та напрямів професійного навчання кадрів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах здійснюється на державному й регіональному рівнях управління виходячи з додаткової потреби в працівниках з врахуванням здібностей, професійних інтересів, нахилів громадян, стану ринку праці у межах асигнувань на заходи з професійного навчання в державних навчальних закладах, можливостей недержавних навчальних закладів і платоспроможного попиту населення на освітні послуги, організацій, фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття тощо.
Для розрахунку очікуваних поточних та перспективних обсягів випуску робітників і фахівців, відповідних контингентів учнів та студентів на прогнозований період визначаються коефіцієнти відсіву. Їх розрахунок проводиться на основі аналізу динамічних рядів показників відсіву учнів та студентів з професійно-технічних і вищих навчальних закладів за минулі 10 років по формах та курсах навчання. Ці коефіцієнти визначаються окремо по усіх роках навчання і у середньому по кожному з курсів навчання за усі роки навчання.
На основі коефіцієнтів відсіву за весь термін навчання, що встановлений навчальним планом та на окремих курсах на основі даних статистичних спостережень за просуванням учнів і студентів по курсах навчання від прийому до випуску, розраховують повні коефіцієнти випуску як відношення тих, хто закінчив у визначений термін навчальний заклад, до числа прийнятих на навчання та курсові коефіцієнти переходу як відношення числа тих, хто перейшов на наступний курс, до числа тих, хто навчався на попередньому курсі.
Для зручності розрахунків прогнозних показників прийому, випуску і контингенту студентів за допомогою коефіцієнтів переходу і випуску доцільно застосовувати матричну форму розрахунку, в якій рух студентів представлено як марківський ймовірний процес переходу з одного курсу на інший [14].
План прийому учнів та студентів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах розробляється на основі планів випуску робітників й фахівців. План прийому розраховується шляхом ділення плану випуску на повний коефіцієнт випуску. В навчальних закладах план прийому розробляється у розрізах професій та спеціальностей.
У плані прийому передбачається прийом учнів і студентів лише на І курс. При цьому чисельність однієї навчальної групи І курсу, як правило, визначається в межах 25—30 осіб. Для підвищення якості підготовки робітників та фахівців, більш економного використання коштів, що виділяються на професійно-технічну і вищу освіту, прийом на денну форму навчання проводиться у навчальному закладі в кількості 50—60 осіб, або не менше 2 навчальних груп. Планова чисельність учнів та студентів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах складає основу для планових розрахунків за допомогою нормативних методів чисельності викладачів, забезпеченості учнів і студентів житловою площею, науково-навчальним обладнанням, навчально-методичними посібниками тощо.
Однією з найважливіших сторін планування підготовки робітників та фахівців є раціональне розміщення професійно-технічних і вищих навчальних закладів в територіальному розрізі. Підготовка кадрів, як правило, повинна проводитися у районах безпосередньої додаткової потреби в робітниках та фахівцях. Доцільність такого підходу пояснюється наступними причинами [14]:
по-перше, підготовка кадрів з місцевої молоді значно скорочує їх плинність, створює умови стабільності персоналу, більш правильної розстановки працівників на підприємстві, їх використання і професійного розвитку;
по-друге, більш ефективно використовуються кошти суспільства на навчання учнів та студентів, які прийняті з числа місцевого населення, оскільки зменшуються витрати на гуртожитки (в цих випадках багато учнів і студентів проживають разом з батьками), на оплату проїзду до місця навчання і т. д.;
по-третє, особи, які поступають на денну форму навчання у професійно-технічні та вищі навчальні заклади, у переважній більшості ще неповнолітні. Тому як з виховної, так і з економічної точок зору недоцільно їх відривати від сім’ї на тривалий час;
в-четверте, у місцях безпосередньої потреби в кадрах створюються більш кращі умови для підвищення якості підготовки робітників та фахівців завдяки більш тісної співпраці між навчальними закладами і організаціями, органами місцевої влади щодо навчання учнів та студентів, навчальні заклади можуть більш повно враховувати попит і вимоги регіонального ринку праці.
Разом з тим розміщення професійно-технічних та вищих навчальних закладів по території держави не повинне виключно орієнтуватися на райони безпосередньої потреби у кадрах. При цьому важливо враховувати ступінь розвитку наукових і педагогічних шкіл в конкретному регіоні, місті. За цих умов передислокація професійно-технічних та вищих навчальних закладів доцільна лише на основі ґрунтовних маркетингових досліджень.
Передислокація навчальних закладів у місця потреби в робітниках і фахівцях не повинна зруйнувати сформовані великі науково-педагогічні центри та окремі педагогічні колективи. Крім того, відкриття навчальних закладів у регіонах, де відсутні в достатній кількості висококваліфіковані педагогічні кадри, належна навчально-матеріальна база, навчально-методичні посібники, може суттєво знизити якість підготовки робітників і фахівців.
Тому необхідно забезпечувати оптимальне поєднання принципів наближення підготовки кадрів до районів потреби в робітниках та фахівцях з принципом міжрегіонального кооперування у їх підготовці. При розробці плану прийому визначаються раціональні співвідношення підготовки кадрів по формам навчання: денна, вечірня і заочна. Наближенню підготовки робітників та фахівців до районів додаткової потреби в персоналі сприяє широке впровадження у навчальних закладах дистанційної і кореспондентської форм навчання.
З метою вирівнювання освітнього потенціалу суспільства по регіонах держави і зменшення міграційних потоків молоді оптимізація мережі професійно-технічних та вищих навчальних закладів повинна здійснюватися в напрямку усунення їх делокалізації. При цьому оптимізація мережі системи професійно-технічної і вищої освіти повинна супроводжуватись реорганізацією мережі малочисельних неефективних навчальних закладів у напрямку їх об’єднання.