Управління розвитком персоналу - В. А. САВЧЕНКО:10.2. Ролі держави і організацій у здійсненні підготовки кадрів на виробництві

Помітні досягнення країн з розвиненою ринковою економікою у професійному навчанні персоналу обумовлені тим, що не дивлячись на загальновідомі принципи саморегулюючої економіки, процеси відтворення освітнього потенціалу значною мірою підпорядковані регулюванню на державному рівні. Наприклад, у Німеччині правова основа професійного навчання на робочому місці в промисловості та ремісничому виробництві визначена у Законі про професійне навчання та Законі про ремесла.
Ці закони регламентують відношення між компаніями, що здійснюють навчання, і тих, хто навчається, у сфері укладання контрактів, видання свідоцтв про навчання та оплати, а також участі в організації професійного навчання кадрів комітетів з професійного навчання торгово-промислових і ремісничих палат. У земельних комітетах з професійного навчання законодавством забезпечено рівне представництво роботодавців, найманих працівників та уряду [7].
В Україні також назріла нагальна потреба в прийнятті Закону України «Про професійний розвиток персоналу підприємств». У цьому напрямі останнім часом на державному рівні управління започатковані перші помітні кроки. Так, затверджено розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на виробництві» від 24 січня 2001 року № 13-р [2].
Цим розпорядженням передбачено розробити і затвердити в установленому порядку необхідні нормативно-правові, інструктивні та методичні матеріали з питань професійного навчання кадрів на виробництві. Планується організувати розроблення і видання навчальних програм та методичної документації з питань професійного навчання кадрів на виробництві.
Положення про професійне навчання кадрів на виробництві містить систему управління професійним навчанням кадрів на виробництві та види професійного навчання кадрів, встановлює вимоги до педагогічних кадрів і навчально-виробничої бази; розкриває напрями планування та обліку навчальної роботи з персоналом на підприємстві, регламентує кваліфікаційну атестацію осіб, які проходять професійне навчання на виробництві; визначає порядок фінансування цих витрат [10].
Управління системою професійного навчання кадрів на виробництві здійснюється Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством освіти і науки України та іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
Міністерство праці та соціальної політики України:
— координує роботу щодо організації професійного навчання кадрів на виробництві, діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають підприємства, з питань підвищення якості, професіоналізму та компетентності робочої сили;
— розробляє проекти нормативно-правових актів щодо забезпечення розвитку, збереження та підвищення якісного рівня кадрового потенціалу та погоджує державні стандарти професійно-технічної освіти;
— організовує розробку кваліфікаційних характеристик, стандартів компетентності, навчальних планів і програм, навчально-методичних посібників, літератури та методичних матеріалів для професійного навчання кадрів на виробництві;
— вивчає стан професійного навчання кадрів на виробництві, аналізує статистичні дані і готує пропозиції з удосконалення цього напряму діяльності організацій;
— здійснює контроль за дотриманням вимог нормативно-правових активів щодо організації професійного навчання кадрів на виробництві;
— організовує наукові дослідження та розробляє на цій основі рекомендації щодо підвищення ефективності системи професійного навчання кадрів на виробництві;
— організовує навчання працівників, які займаються питаннями професійного навчання кадрів на виробництві, і здійснює інформаційне забезпечення системи.
Міністерство освіти і науки України:
— організує здійснення державної політики в галузі освіти;
— розробляє державні стандарти освіти, затверджує типові навчальні плани та типові навчальні програми, що встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня професійного навчання кадрів на виробництві;
— проводить контроль за дотриманням організаціями нормативно-правових активів з питань освіти, за дотриманням державних стандартів освіти, здійснює державне інспектування підприємств щодо рівня професійного навчання їх персоналу;
— організує підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які залучаються до професійного навчання кадрів на виробництві, відповідно до заявленої організаціями потреби.
Важливим напрямом державної політики в сфері професійного розвитку персоналу є сертифікація персоналу. Сертифікація персоналу — це процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна установа засвідчує в письмовій формі про те, що працівники сертифікованої організації відповідають професійним стандартам (кваліфікаційним вимогам).
Сертифікація персоналу переслідує такі цілі:
створення умов для ефективної діяльності організації на національному ринку, участі вітчизняного товаровиробника в міжнародному і науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі за рахунок випуску конкурентоздатної продукції та надання послуг на основі високої кваліфікації персоналу;
захист споживача від недобросовісності виробника товарів чи надання послуг;
контроль за безпекою продукції для навколишнього середовища, життя, здоров’я і майна громадян.
Для сприяння організації професійного навчання персоналу на виробництві створена Міжвідомча консультативна рада з питань підготовки кадрів на виробництві. На неї покладено завдання зі сприяння реалізації державної політики в сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів на виробництві.
Міжвідомча консультативна рада здійснює аналіз стану професійного навчання кадрів на виробництві та розробляє пропозиції щодо подальшого розвитку і вдосконалення цієї системи, сприяє взаємодії заінтересованих центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, організацій у сфері професійного навчання кадрів на виробництві. До важливого завдання Міжвідомчої консультативної ради також відноситься вироблення та надання центральним і місцевим органам виконавчої влади пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення й підвищення ефективності системи професійного навчання персоналу.
Завданнями організації в сфері професійного навчання кадрів є:
аналіз професійного навчання персоналу;
обґрунтування стратегії щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу;
визначення додаткової потреби в кадрах у розрізі професій і організація на цій основі навчання персоналу;
забезпечення вибору найраціональніших форм та методів професійного навчання персоналу з урахуванням наявних ресурсів організації.
На організацію покладаються такі функції з професійного навчання кадрів на виробництві:
визначення потреби в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів у професійно-кваліфікаційному розрізі;
створення навчально-виробничої бази для професійного навчання кадрів на виробництві;
організація навчального процесу учнів і слухачів;
здійснення підбору педагогічних працівників та забезпечення підвищення їх професійно-кваліфікаційного рівня;
розробка відповідно до вимог виробництва робочих навчальних планів з професій та робочих навчальних програм з навчальних предметів на основі типових навчальних планів і типових навчальних програм та забезпечення їх виконання в повному обсязі й на належному рівні;
упровадження в навчальний процес сучасних технологій навчання, у тому числі модульного та відкритого професійного навчання;
забезпечення здійснення заходів з охорони праці під час професійного навчання персоналу;
здійснення матеріально-технічного забезпечення навчального процесу учнів і слухачів;
проведення обліку навчальної роботи згідно з вимогами чинних нормативно-правових активів та інструктивно-методичних документів;
здійснення статистичного обліку професійного навчання кадрів на виробництві;
проведення аналізу впливу професійного навчання кадрів на рівень продуктивності праці, якість продукції чи наданих послуг та на інші аспекти ефективності діяльності організації тощо.
Професійне навчання працівників носить безперервний характер і проводиться протягом їх трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення знань, умінь і навичок працівників відповідно до вимог виробництва. За цих умов ефективність професійного навчання персоналу залежить як від наближення його до потреб виробництва, так і від глибшого розуміння та участі роботодавців у вирішенні питань професійного навчання. Виходячи з цього організаційно та юридично оформлена участь роботодавців стає важливою умовою забезпечення стабільною і якісною робочою силою.
Асоціації підприємств різних форм власності з питань професійного навчання кадрів на виробництві доцільно створювати в Україні, регіонах держави, галузях економіки як добровільні громадські організації, що формуються з урахуванням інтересів роботодавців, навчальних закладів та найманих працівників з питань професійного навчання кадрів на виробництві. Асоціації повинні максимально сприяти професійному навчанню персоналу.
До асоціацій можуть входити представники підприємств та навчальних закладів різних форм власності як з боку роботодавців, так і з боку найманих працівників. Асоціації тісно співпрацюють з органами державної влади, навчальними закладами різних типів, громадськими організаціями і колективами громадян, підприємствами. Усі питання взаємовідносин асоціацій з підприємствами, навчальними закладами, громадськими організаціями вирішуються на договірних та добровільних засадах.
Діяльність асоціацій виявляється у таких формах:
визначення і узгодження інтересів, що відносяться до політики в питаннях професійного навчання кадрів;
мобілізація фінансових ресурсів на цілі професійного навчання, управління та сприяння контролю за їх витрачанням;
лобіювання спільних інтересів в органах законодавчої та виконавчої влади;
розробка пропозицій щодо взаємоприйнятних кваліфікаційних вимог та стандартів;
сприяння наданню пропозиції освітніх послуг;
підготовка пропозицій з удосконалення навчальних планів і програм;
сприяння визначенню вимог до змісту навчання та до підтвердження кваліфікації (іспитів);
підвищення ефективності державного регулювання професійного навчання (у випадках, коли державні органи залучають асоціації до процесів прийняття державних рішень і передають їм частину регулюючих повноважень).