Управління розвитком персоналу - В. А. САВЧЕНКО:12.2. Організація професійно-кваліфікаційного просування робітників і планування їх трудової кар’єри

Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить, що ефективним заходом управління трудовою кар’єрою робітників є їх професійно-кваліфікаційне просування в організації. Ще в 1983 році ЦНДЛТР Держкомпраці РРФСР були розроблені і впроваджені на підприємствах Росії Методичні рекомендації по професійно-кваліфікаційному просуванню робітників на виробництві [5]. Пізніше НДІ праці колишнього СРСР були розроблені Міжгалузеві рекомендації зі створення системи професійно-кваліфікаційного просування робітників [12].
Підсистема професійно-кваліфікаційного просування робітників представляє собою сукупність форм, методів і засобів організації планомірного, послідовного, заздалегідь спроектованого навчання та переміщення робітників від простої до складаної праці, від низьких до високих ступенів професійної майстерності з урахуванням інтересів робітника і потреб виробництва [11].
Професійно-кваліфікаційне просування робочих вирішує такі завдання:
формування в організації стабільних кадрів робітників;
підвищення ефективності використання трудового та освітнього потенціалу особистості;
надання можливостей робітникам у перспективі підвищувати рівень кваліфікації чи оволодівати іншою перспективною професією;
забезпечення потреби організації у висококваліфікованих робітниках за рахунок внутрішніх джерел;
заповнення робочих місць мало привабливої та некваліфікованої праці, з несприятливими умовами праці переважно за рахунок зовнішніх джерел забезпечення потреби підприємства в робітниках.
Здійснення професійно-кваліфікаційного просування робітників має ґрунтуватися на таких принципах:
— послідовний та планомірний рух робітників від нижчих до вищих розрядів, категорій, класів;
— планування трудової кар’єри з таким розрахунком, щоб на кожній наступній роботі в максимальній мірі використовувати знання, уміння і навички, які одержані раніше;
— безперервний розвиток освітнього, професійного та культурного рівнів робітників;
— збереження здоров’я робітників шляхом пересування їх з робочих місць з несприятливими умовами праці на робочі місця з нормальними умовами праці;
— переважне надання роботи на місцях з нормальними умовами праці та за професіями складної праці робітникам своєї організації;
— інформування робітників підприємства про перспективи реального професійно-кваліфікаційного просування;
— моральна і матеріальна заінтересованість робітників у професійно-кваліфікаційному просуванні в організації;
— створення сприятливих умов для професійно-кваліфікаційного просування молоді, жінкам, інвалідам та іншим менш соціально захищеним групам персоналу.
Розрізняють такі напрями професійно-кваліфікаційного просування робітників (рис. 12.2).