Економіка зарубіжних країн - ЧУЖИКОВ В. І.:5.1.1. Цілі та завдання Європейського Союзу

Головними цілями Європейського Союзу у відповідності із Амстердамським договором є:
створення міцного союзу народів Європи;
сприяння збалансованому та тривалому економічному прогресу завдяки ліквідації внутрішніх кордонів, посиленню економічної і соціальної взаємодії;
утвердження власної ідентичності в міжнародній сфері шляхом проведення спільної зовнішньої політики і політики в галузі безпеки, а в перспективі – і спільної оборонної політики;
розвиток співробітництва в юридичній сфері;
збереження та примноження загального добробуту.
Європейський Союз є високомобільною організацією, тобто такою, яка упродовж певного періоду переглядає свої стратегічні і тактичні орієнтири. Прикладом цього можуть слугувати історичні рішення Європейської Ради у Берліні (березень 1999 року) та ухвалений нею “Порядок денний-2000” (Agenda-2000). Саме цей документ визначив пріоритетні напрямки розвитку Європейського Союзу упродовж наступних семи років (2000-2006 рр.)., а також основні напрямки підтримки чотирьох “сенситивних” (чуттєвих) галузей європейської економіки (сільського господарства, металургійної промисловості, текстильної індустрії і рибальства) та депресивних регіонів країн-учасниць ЄС. Тоді ж було визначено три основні цілі Європейського Союзу:
Ціль 1: сприяння розвиткові та реструктуризації регіонів, що мають відставання;
Ціль 2: підтримка регіонів зі структурними проблемами у сфері соціально-економічних перетворень і сільського господарства;
Ціль 3: модернізація політики у галузі освіти, професійно-технічної підготовки та зайнятості і відповідних систем.
Реалізація названих вище програмних цілей, які фінансуються країнами-учасницями в межах 0,5% щорічного ВВП здійснюється через відповідні фонди. До них відносяться: Європейський Фонд регіонального розвитку, Європейський Соціальний Фонд, Фінансовий механізм розвитку рибальства, Європейський Фонд з управління та надання гарантій для сільськогосподарського виробництва. Усі ці фінансові організації мають назву – структурні фонди ЄС, а політика, що здійснюється через їх механізм – називається структурною. Крім названих вище наднаціональних установ досить важливим є Фонд Згуртування (Солідарності). Якщо кошти попередніх фондів пропорційно розподіляються між учасниками, то дія останнього розширювалася до 2004 р. тільки на чотирьох учасників процесу, які відносно недавно приєдналися до ЄС і мали найнижчі макроекономічні показники (Ірландія, Іспанія, Греція, Португалія). У зв’язку із збільшенням числа учасників ЄС у 2004 році до групи реципієнтів приєднається десять нових членів. Усього через структурні фонди та Фонд згуртування до 2007 року буде перерозподілено 213 млрд. євро у цінах 1999 року.