Державне регулювання зайнятості - ВАСИЛЬЧЕНКО В. С.:2.2.3. СТОСОВНО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ»

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» набрав чинності з 1 січня 2001 р. Його головною метою є посилення соціального захисту громадян, які залишилися без роботи, і надання гарантованих соціальних послуг.
Закон визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття як системи прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає забезпечення матеріальних виплат застрахованим особам у разі безробіття з незалежних від них обставин, а також фінансування соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У Законі визначено коло осіб, які підлягають страхуванню, права, обов’язки і відповідальність суб’єктів страхування.
Суб’єктами страхування є застраховані особи, а у випадках, передбачених даним законом, — також члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики. Застраховані особи — це наймані працівники. Ними можуть бути й інші особи: як громадяни України, так й іноземці або особи без громадянства. Страхувальниками виступають роботодавці та застраховані особи, які сплачують страхові внески.
Страховиком є Фонд. Об’єкт страхування на випадок безробіття становить страховий випадок, з настанням котрого у застрахованої особи виникає право на отримання матеріального забезпечення. Страховий випадок — це подія, через яку особа втратила заробітну плату або опинилася в стані часткового безробіття.
Закон передбачає принципи страхування осіб, які працюють за наймом та надає право на матеріальне забезпечення особам, які забезпечують себе роботою самостійно, якщо вони сплачують страхові внески, а також соціальний захист осіб, які застраховані, але мають статус безробітних. До них належать військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, та особи, які шукають роботу вперше. Принципи страхування такі:
надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
обов’язкове страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, а також добровільне страхування осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі працівники, члени творчих спілок), а також громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності;
цільове використання коштів страхування;
солідарність та субсидування;
обов’язкове фінансування Фондом витрат, пов’язаних з матеріальним забезпеченням, та соціальних послуг;
паритетність в управлінні страхуванням;
диференціація розмірів допомоги залежно від страхового стажу і тривалості безробіття;
надання на рівні не нижче прожиткового мінімуму допомоги по безробіттю у період професійної підготовки і перепідготовки або підвищення кваліфікації;
законодавче визначення умов і порядку страхування.
Страхуванню на випадок безробіття не підлягають працюючі пенсіонери та ті, хто має право на пенсію, іноземці та особи без громадянства, котрі тимчасово працюють в Україні.
Для управління та керівництва страхуванням на випадок безробіття, здійснення збору й акумуляції страхових внесків, контролю за виконанням коштів, забезпечення фінансування виплат та здійснення матеріального забезпечення утворюється страховий фонд, який є цільовим централізованим фондом, тобто некомерційною самоврядною організацією. Всі застраховані особи є його членами. Управління Фондом здійснюється Правлінням Фонду, сформованим на паритетній основі з представників держави, роботодавців та застрахованих осіб, а також виконавчої дирекції.
Функції виконавчих органів Фонду покладені на державну службу зайнятості. Це дає можливість максимально використати існуючі структури її матеріальної бази і кадрового потенціалу. Фінансове утримання державної служби зайнятості здійснюється тепер з двох джерел: за рахунок Державного бюджету та за рахунок страхових внесків у частині функцій, покладених на виконавчі органи Фонду.
Кошти Фонду формуються завдяки внескам роботодавців, застрахованих осіб, асигнування Державного бюджету, інших надходжень. Страховими внесками по безробіттю забезпечуються виплати допомоги по безробіттю, виплати після закінчення виплати допомоги по безробіттю, а також фінансуються заходи щодо працевлаштування безробітних, організації громадських робіт тощо. Розмір страхових внесків для роботодавців і застрахованих осіб встановлюється Верховною Радою України щорічно одночасно із затвердженням Державного бюджету.
У разі виникнення страхового випадку право на допомогу по безробіттю у застрахованих осіб здійснюється залежно від тривалості роботи перед настанням безробіття і сплати страхових внесків, а її розмір встановлюється в процентному відношенні до попередньої заробітної плати застрахованої особи з урахуванням страхового стажу. При цьому передбачено зниження встановленого розміру допомоги по безробіттю у зв’язку з тривалістю знаходження в стані безробіття, що посилює дієвість мотивів до прискорення пошуку роботи. Особам передпенсійного віку термін виплати допомоги по безробіттю збільшений, враховуючи труднощі в пошуку роботи або перекваліфікації.
Для контролю за діяльністю Фонду на тристоронній основі створюється Наглядова рада.
Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері страхування на випадок безробіття покладено на Міністерство праці та соціальної політики України. Схема законодавчих основ створення Фонду та структура його підпорядкування показані на рис. 2.2.1.

України на випадок безробіття та структура його підпорядкування
Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статутом Фонду, який затверджує правління Фонду.
Розглядуваний Закон визначає такі напрями витрачання коштів Фонду.
Забезпечення:
допомога по безробіттю у тому числі її одноразова виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
допомога по частковому безробіттю;
матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та особам, які перебувають на його утриманні;
допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Соціальні послуги:
професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;
пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних і фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
інформаційні та консультативні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
У період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням органів ДСЗ виплачується матеріальна допомога відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, про які йшлося вище. Вона сплачується з першого дня навчання. Її тривалість зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю, а порядок виплати встановлюється Мінпрацею України.
Закон передбачає можливість здійснення економічних методів регулювання зайнятості. Так, роботодавцям, котрі створюють робочі місця для безробітних, надається дотація з Фонду у розмірі витрат на заробітну плату, прийнятих за направленням ДСЗ (але не вище за середній рівень у галузях економіки відповідної області) в розрахунку на рік.
Фонд має право:
застосовувати фінансові санкції у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків;
стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законом штрафи за недотримання Закону.
Фонд зобов’язаний:
забезпечувати збір страхових внесків;
виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги;
раціонально використовувати кошти та контролювати правильність нарахування і своєчасність сплати внесків, а також витрат;
інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформації.
Державний фонд сприяння зайнятості населення, який діяв до 1 січня 2001 р., було підпорядковано Державному центру зайнятості. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є незалежною самостійною структурою. Така різниця має свої позитивні і негативні аспекти. До позитивних аспектів відносяться:
неможливість використання коштів Фонду будь-яким органом не за цільовим призначенням;
більш дієвий механізм збору страхових внесків до Фонду;
висока обмеженість можливим зловживанням у корисних цілях коштами Фонду.
Негатив становить значна обмеженість оперативного коригування перерозподілу коштів між статтями в разі виробничої потреби в цьому.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачає також забезпечення незастрахованих осіб. До таких осіб відносяться військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв’язку зі скороченням без права на пенсію. Їм сплачується допомога по безробіттю та виплати для організації безробітними підприємницької діяльності. До таких осіб також належать ті, хто шукає роботу вперше, та інші громадяни, які визнані безробітними. Допомога по безробіттю їм встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, котрий встановлено законом, і сплачується з восьмого дня після реєстрації в ДСЗ.