Державне регулювання зайнятості - ВАСИЛЬЧЕНКО В. С.:3.1.3. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І МОП

Міжнародна організація праці не залишається осторонь процесів економічної глобалізації. Для того щоб визначити, яким чином МОП впливає на глобалізацію, слід нагадати про сутність та основні напрями діяльності цієї організації. Україна як рівноправний член міжнародного співтовариства, бере активну участь у роботі МОП, зокрема в роботі Міжнародної конференції праці (МКП) з 1956 р.
МОП була створена в 1919 р. До того світ усвідомлював той факт, що соціальні конфлікти набули надзвичайної гостроти, зокрема стали головною причиною революції в Росії. А тому першим і основним напрямом діяльності МОП стало узгодження та узагальнення трудових відносин, які склалися на національних ринках праці. Ці узагальнення, які приймалися консенсусом, тобто всіма голосами «за» представників країн, котрі входили до складу МОП, одержали назву Конвенцій і Рекомендацій і стали міжнародними трудовими нормами.
Дані документи є результатом детального обговорення відповідних питань на щорічних сесіях Міжнародних Конференцій Праці, де присутні по чотири делегати від кожної країни: два — від уряду, один — від підприємців та один — від трудящих (профспілок). Ці делегати мають рівні права, виступають і голосують окремо. Таким чином, прийняття міжнародних трудових норм є першим головним напрямом у діяльності МОП. Починаючи з 1956 р. Україна бере участь у щорічних конференціях МКП.
Другий основний напрям роботи МОП — це надання консультацій експертами і технічної допомоги в питаннях, пов’язаних з трудовою і соціальною політикою. Україна під час розробки законів відповідного спрямування та в інших випадках широко використовує його у роботі даної організації (на експертизу до МОП подаються проекти багатьох законів, для вирішення ряду питань органи влади звертаються до МОП, запрошують спеціалістів цієї організації тощо).
Третім основним напрямом діяльності МОП є періодичне планове обговорення питань на спеціальних конференціях і в Комітетах, які мають специфічне значення для окремих регіонів або галузей економіки. Україна як член МОП бере в ньому безпосередню участь.
Всі головні напрями роботи МОП мають забезпечити виконання основних цілей у її діяльності, а саме: сприяння соціально-економічному прогресу, підвищення добробуту населення та поліпшення умов праці, захист прав людини.
У зв’язку з нинішнім посиленням негативного впливу глобалізації на соціально-трудові відносини МОП зосереджує свою увагу, перш за все, на:
контролі міжнародних трудових норм;
захисті прав людини;
рівності можливостей громадян;
сприянні зайнятості населення;
структурній перебудові;
поліпшенні умов життя;
захисті навколишнього середовища.
У світі, що постійно змінюється, вкрай важливо підтвердити основні цінності МОП. Соціальні проблеми не можна розглядати у відриві від економічного контексту, як і аналіз трудового законодавства неможливо відокремити від глибокого аналізу економічної політики. Права трудящих і право на працю слід розглядати в комплексі.
Однак постає головне питання: чи здатна МОП, використовуючи добровільні, непримусові методи, зберегти рух до соціального прогресу, тоді як все більш наднаціональний характер економіки і загострення конкуренції підштовхують світ в інший бік.
Що стосується трипартизму, то він не тільки не застарів, але й надає МОП додаткову силу, залучаючи до сумісного обговорення громадської політики уряду, представників трудящих і підприємців. Таким чином, ця організація знаходиться у прямому контакті з ринком праці. Однак нові реалії в світі повинні знайти відображення і в тристоронніх структурах, котрі необхідно відкрити для нових сил у суспільстві. Важливо зібрати всі громадські сили, які при всій своїй різноманітності прагнуть до соціальної справедливості [8, с. 518, 519].
У центрі діяльності МОП у сучасних умовах з новою гостротою постає проблема боротьби з безробіттям, сприяння розвитку продуктивної і вільнообраної зайнятості, прийняття новаторських рішень, які сприяли б поліпшенню соціального захисту умов праці, винайдення нових джерел зайнятості.
Важливим етапом у діяльності МОП в галузі зайнятості й безробіття була проголошена в 1969 р. Всесвітня програма зайнятості. В доповіді про цю Програму йшлося про те, що права людини не мають ніякого значення для людей, позбавлених права на працю і не маючих нормальних умов існування. МОП може внести свій внесок у справу поширення прав людини на все більшу чисельність людей, якщо вона, передусім, зможе створити можливості для повнішої, краще оплачуваної і більш продуктивної зайнятості. Це положення Всесвітньої програми зайнятості набуває особливої актуальності у зв’язку зі зростанням негативних наслідків економічної глобалізації у соціально-економічних відносинах.
Всесвітня програма зайнятості передбачала підвищення рівня знань стосовно взаємозв’язку між політикою в галузі праці, з одного боку, і демографічними факторами — з іншого. Однак виконання її було незадовільне. Вона не вирішила гострих проблем зайнятості й безробіття. Двічі, у 1976 і 1979 р. МКП розглядала питання зайнятості, розподілу доходів, соціального прогресу і міжнародного поділу праці, а у 1979 р. навіть прийняла спеціальну резолюцію щодо заходів по виконанню рішень Всесвітньої конференції з питань зайнятості.
Невдачі з реалізацією Всесвітньої програми зайнятості зайвий раз підкреслюють силу негативних тенденцій глобалізації економіки і, передусім, таких як нерівномірний розподіл надбання глобалізації між країнами і перерозподіл доходів всередині країни. Останнє особливо актуально для України, де розподіл доходів сягнув далеко поза всі допустимі межі. Для пом’якшення негативних наслідків глобалізації світової економіки в соціально-трудовій сфері 86-та сесія МКП 18 червня 1998 р. ухвалила Декларацію МОП про основоположні принципи і права у сфері праці й механізм її реалізації. В документі названо чотири базові принципи, яких повинні дотримуватися всі держави—члени МОП, а саме:
свобода об’єднання і визнання права на ведення колективних переговорів;
скасування всіх форм примусової або обов’язкової праці;
заборона дитячої праці;
неприпустимість дискримінації в сфері праці й зайнятості.
На думку фахівців МОП, ратифікація країнами світу міжнародних трудових норм, якими є конвенції, ухвалені цією організацією, включення даних норм до національного законодавства мають сприяти оптимізації відносин між працею і капіталом, зміні ситуації, коли перевага у формуванні умов трудових договорів все більше слугує інтересам роботодавців.
За сучасних умов принципового значення набуває проблема відкритості економіки України. Спеціалісти МОП, аналізуючи її, дійшли висновку, що в країнах з перехідною економікою, в тому числі і в Україні, економіка стала однією з найбільш відкритих. Водночас досвід більшості розвинутих країн світу незаперечно свідчить, що процеси лібералізації зовнішньоекономічних зв’язків регулюються в масштабах держави найбільш серйозно і рішуче [40, c. 63,64]. У цьому плані не випадково, як уже підкреслювалося, Україна має обмежене коло двосторонніх договорів стосовно міграції населення.
Таким чином, саме за активної участі держави в Україні мають бути вирішені найскладніші питання: опрацювання і реалізація найраціональніших протекціоністських методів щодо захисту національного ринку праці, підвищення рівня «закритості» окремих територіально-економічних зон, сегментів соціально-трудової сфери [39, c. 65].