Cистема макроекономічного рахівництва






Cистема макроекономічного рахівництва -ТІТЬОНКО О. М.:1.3. Об’єкт, предмет та метод системи макроекономічного рахівництва

У середині ХХ ст. більшість розвинутих країн прийшла до розуміння необхідності державного регулювання своєї економічної діяльності. Втручання держави в економічні процеси дозволяло, зокрема, пом’якшувати негативні наслідки кризових явищ, більш ефективно і раціонально використовувати наявні трудові, природні, матеріальні та фінансові ресурси.
Для кваліфікованого регулювання державою економіки необхідно мати достовірну економіко-статистичну інформацію, яка повинна об’єктивно відображати процес розширеного відтворення. З цією метою необхідно побудувати систему взаємопов’язаних узагальнюючих економічних показників, що відображають кругообіг, тенденції та важливі пропорції у розвитку економіки.
Основою побудови такої системи показників є теорія відтворення та інші економічні теорії, які визначають такі важливі економічні категорії, як економічна діяльність, економічна потреба, вартість, ціна, попит і пропозиція, фактори виробництва та їхні витрати, ВВП і ВНД тощо. Економічні теорії розкривають сутність економічних законів розвитку суспільства, а також характеризують кругообіг ВВП і ВНД на різних стадіях їх відтворення як у натурально-уречевленій, так і у вартісній формах.
Уся ця сукупність показників і співвідношень, які характеризують процес відтворення, утворює фундамент, тобто є основою для побудови певної системи макроекономічного рахівництва. З’явившись біля п’ятидесяти років тому в найбільш розвинутих країнах у відповідь на потребу органів державного управління в інформації макроекономічного характеру, необхідної для регулювання ринкової економіки, система макроекономічного рахівництва стала загальною системою економічної інформації, важливою складовою загальної системи державного управління. Інформацію, що її надає система макроекономічного рахівництва, широко використовують у процесі прийняття рішень щодо формування макроекономічної політики держави, а також у процесі здійснення конкретних заходів, необхідних для стимулювання виробництва, підвищення зайнятості, зниження рівня інфляції, забезпечення тих або інших цілей у галузі зовнішньоекономічних зв’язків тощо.
Отже, об’єктом даної дисципліни є процес розширеного відтворення з урахуванням не тільки елементів, умов та стадій цього процесу, але й зовнішніх факторів (демографічних, природних, екологічних та ін.), тобто вся економіка в цілому як сукупність галузей, секторів, регіонів та сфер економічної діяльності, які функціонують, діють за певних виробничих відносин та адекватних їм регулюючих механізмів.
Регулювання процесу відтворення здійснюється за вимогами об’єктивних економічних законів та на основі відповідного економічного механізму, який реалізується в господарській практиці через систему ринкових інститутів та органів державного управління економікою. Характер економічного механізму та інститутів, які його реалізують, залежить від характеру виробничих відносин і насамперед від форми власності на виробничі ресурси.
Предметом цього курсу є сутність та зміст різних систем макроекономічного рахівництва та адекватна їм методологія складання системи національних рахунків і методів обчислення основних макроекономічних показників та співвідношень на макрорівні.
Це означає, що дана дисципліна вивчає основні принципи та структурну характеристику різних систем макроекономічного рахівництва; методологію, зміст та методи побудови консолідованих рахунків економіки внутрішньої та «інших країн світу»; систему показників, їхній взаємозв’язок та методи їхнього обчислення; особливості побудови рахунків для секторів економіки та їхнє призначення; роль цієї системи і кожного рахунка у макроекономічному аналізі, регулюванні економіки, у характеристиці зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Метою побудови СНР є кількісна характеристика макроекономічних процесів та їхніх результатів, пов’язаних із виробництвом матеріальних благ і послуг, утворенням, розподілом, перерозподілом і використанням доходів, а також із міжнародною економічною діяльністю. Ця характеристика здійснюється шляхом збалансування ресурсів та їхнього використання на основі взаємопов’язаної системи показників, об’єднаних у балансові таблиці (рахунки).
Головні завдання даної дисципліни:
розгляд теоретико-методологічної основи макроекономічного рахівництва;
порівняльна характеристика існуючих систем макроекономічного рахівництва;
ознайомлення з основними поняттями і категоріями, що є характерними для СНР;
розгляд основних класифікацій і групувань, що застосовуються в СНР;
вивчення системи макроекономічних показників та методів їх обчислення;
висвітлення методології побудови консолідованих рахунків внутрішньої економіки та зовнішньоекономічної діяльності;
розгляд методології побудови та особливостей рахунків для секторів економіки;
вивчення методології та методів обчислення національного багатства в СНР;
ознайомлення з методологією побудови міжгалузевого балансу в СНР;
розгляд проблем побудови СНР України.
Центральною проблемою макроекономічного регулювання і прогнозування економіки є наукове обґрунтування темпів економічного зростання та пропорцій відтворення. Найбільш дійовим інструментом аналізу, формування та підтримки економічних пропорцій та обґрунтування певних обсягів і темпів економічного розвитку є балансовий метод. Балансовий метод — це система заходів та процедур, що забезпечують погодження та координацію показників, пов’язують потреби і ресурси, порівнюють витрати і результати у процесі відтворення (кругообігу).
Балансовий метод в економічній практиці реалізується шляхом розробки системи взаємопов’язаних, взаємодіючих та взаємодоповнюючих загальноекономічних балансів та національних рахунків. Балансова робота полягає в кількісному аналізі, зіставленні та науковому обґрунтуванні раціональних економічних зв’язків, обсягів і пропорцій розвитку економіки згідно з економічною політикою держави, її цілями та приорітетами, суспільними потребами й економічними можливостями.
На основі балансового методу розроблено дві системи макроекономічного рахівництва: баланс народного господарства (БНГ) і систему національних рахунків (СНР).
СНР — це основа національного рахівництва, і кожний її рахунок (баланс) показує рівновагу між обсягом тих або інших ресурсів та їх використанням за допомогою балансуючої статті або за визначенням. Балансуюча стаття кожного рахунку має самостійне значення у характеристиці результатів тих економічних процесів, що вивчаються, а також використовується для ув’язки кожного попереднього рахунку з наступним. Отже, на основі взаємопов’язаної системи показників, об’єднаних у рахунки та складених у відповідній послідовності, яка відповідає етапам (стадіям) відтворювального циклу, можна отримати взаємозв’язану комплексну кількісну характеристику економічних процесів та їх результатів (наслідків). У СНР широко використовується також метод класифікацій і групувань, метод моделювання та ін.