Cистема макроекономічного рахівництва






Cистема макроекономічного рахівництва -ТІТЬОНКО О. М.:5.1. Концепція доходу Дж. Хікса та її використання у новій СНР

Поняття доходу є одним із найскладніших в економічній науці. Справа у тому, що різні визначення доходу та заощаджень є доволі суперечливими і не цілком задовільними. Крім того, вони не є логічними категоріями, а являють собою лише деяке наближення до дійсності, необхідне економічним суб’єктам для кращої орієнтації у вирішенні практичних питань своєї діяльності.
У багатьох випадках термін «заощадження» використовують для позначення обсягу накопичених грошових коштів (готівкових або на рахунках банків). Проте в СНР термін «заощадження» має інший зміст. Він показує частку наявного доходу, яку не витрачено на кінцеве споживання. Отже, у визначенні СНР «заощадження» може приймати форму приросту всіх фінансових активів (грошової готівки, депозитів, цінних паперів, позик і кредитів тощо) та приросту матеріальних активів. Це розрізнення у термінології та визначенні інколи призводить до помилкового погляду щодо заощадження, яке передбачене в СНР.
У новій СНР в основу всіх показників доходів покладено концепцію, обґрунтовану Дж. Хіксом. Сутність цієї концепції полягає у наступному. Дохід, вважає Дж. Хікс, треба визначати як максимальну суму коштів, яку можна витратити на споживання на протязі деякого проміжку часу (періоду), і в той же час зберегти наприкінці цього проміжку капітал, що був на початку періоду. Інакше кажучи, визначення доходу повинно показувати людям, скільки вони можуть витратити на споживання, не роблячи себе при цьому біднішими. Зазначимо, що деяка обмеженість концепції Дж. Хікса полягає у тому, що його визначення доходу (багатства) охоплює тільки відтворювальний капітал. Проте, очевидно, що сучасне визначення капіталу повинно включати також і не відтворювальні елементи капіталу (землі, природних ресурсів, навколишнього середовища та ін.), навіть якщо це майже неможливо реалізувати у зв’язку з відсутністю певної інформації. Зрозуміло, що загальний обсяг виробленого доходу може бути отриманий лише за рахунок скорочення відповідних елементів невідтворювального капіталу. У іншому разі показник доходу може привести до помилкового погляду відносно того, скільки ми можемо витратити на споживання, щоб не стати при цьому біднішими.
Розвиваючи свою теорію, Дж. Хікс вводить до теоретичного аналізу дві категорії доходу. Перша охоплює регулярний, передбачуваний потік надходжень, друга — потік фактичних надходжень. За думкою Дж. Хікса, для багатьох цілей економічного аналізу та прогнозування перевагу повинно надавати першій категорії, оскільки вона більшою мірою пояснює поведінку господарюючих суб’єктів. Для її отримання із другої категорії необхідно виключити непередбачувані, випадкові надходження коштів і, зокрема, приріст вартості активів внаслідок інфляції.
Виходячи із загальної концепції можна зробити декілька конкретних висновків.
По-перше, не всяка сума отриманих грошей є доходом. Звичайно, всім зрозуміло, що та частка виручки від реалізації продукції, яку буде витрачено на відшкодування затрат, пов’язаних із купівлею засобів виробництва, не є доходом. Проте в інших випадках суть справи може бути не такою ясною. Наприклад, якщо людина продала свою квартиру (будинок), а виручені гроші поклала у банк і живе на відсотки, то надходження грошей від реалізації квартири (будинку) не вважається доходом, оскільки у цьому випадку відбувається лише зміна форми активів: замість активів у матеріальній формі (квартира) людина отримала активи у формі фінансових вимог. Але ж отримані відсотки від вкладених у банк грошей є доходом.
По-друге, заощадження не можна прирівнювати до суми приросту грошової готівки, депозитів у банку та інших фінансових активів (акцій, облігацій тощо), оскільки збільшення фінансових активів може бути результатом (наслідком) зміни форми активів або прийняття фінансових зобов’язань, а не результатом заощадження. Наприклад, приріст грошової готівки може відбутися внаслідок позики, продажу акцій, матеріальних активів та ін. Крім цього, заощадження можуть бути використані для фінансування придбання матеріальних активів (купівлі землі, квартири тощо), і в цьому випадку приріст фінансових активів дорівнюватиме тільки частині заощадження, яка, за Хіксом, складатиме різницю між наявним доходом і витратами на споживання.
Крім цього, можна теоретично уявити собі ситуацію, за якої заощадження буде мати місце навіть при скороченні фінансових активів. Така ситуація може скластися у випадках, коли скорочення фінансових активів перекривається чистим збільшенням матеріальних активів (втеча від грошей).
По-третє, приріст капіталу, зумовлений випадковими причинами (факторами), наприклад, інфляцією або підвищенням вартості активів внаслідок зовнішніх обставин — зростання вартості землі у певній місцевості через проведення поряд із цією місцевістю залізниці, не повинен розглядатися як дохід.
У новій СНР загальна концепція доходу Дж. Хікса отримала конкретизацію у вигляді уніфікованих визначень і класифікацій, розроблених для обчислення найбільш важливих макроекономічних показників: ВВ, ВВП, ВНД, ВНДн, заощадження та ін. Насамперед це стосується визначення тотожності між сумою доходів і сумою валової доданої вартості (ВДВ), яка вимірює кінцеві результати виробництва. Іншими словами (якщо не враховувати фактор зовнішньоекономічних зв’язків), ВНД дорівнює сумі ВДВ, створеної в усіх секторах економіки. Відповідно до цього визначення до доходу не потрапляє зміна вартості активів, зумовлена інфляцією або іншими факторами випадкового характеру, не пов’язаними із процесом виробництва. Не потрапляє до доходу також приріст вартості майна у зв’язку з передачею права власності, шляхом продажу, приватизації та ін. Отже, за таких умов вартість виробленої продукції та величина створених доходів не включають так званий холдинговий прибуток, який являє собою приріст вартості активів внаслідок інфляції за час перебування товарів на складі.
Нарешті, зауважимо, що концепція Дж. Хікса потребує при визначенні чистого доходу оцінки споживання основного капіталу (амортизації) за відновною, а не за первісною вартістю, як це робиться у бухгалтерському обліку. Крім того, концепція доходу, рекомендована у СНР для макроекономічних розрахунків, не співпадає із визначеннями доходу, які застосовуються у бухгалтерському обліку і використовуються насамперед для фіскальних цілей. А це створює проблеми як з використанням даних бухгалтерського обліку для складання рахунків СНР, так і з макроекономічним аналізом даних взагалі.
У новій СНР усі головні макроекономічні показники (ВВП, ВНД, ВНДн тощо) оцінюються тільки за ринковими цінами. У ній не передбачено у явній формі показники, які оцінюються за факторною вартістю. Проте нова СНР містить елементи, що дозволяють у разі потреби здійснити розрахунки показника національного доходу за факторною вартістю. Крім того, у новій СНР поняття факторних доходів замінено поняттям первинних доходів. Вважається, що концепція первинних доходів є ширшою за традиційну інтерпретацію факторних доходів. Вона, зокрема, розглядає податки на виробництво та імпорт як первинні доходи сектору органів державного управління.