Макроекономіка:Суть і принципи податків та податкової політики

Характер і цілі податкової системи визначає податкова політика, яка являє собою цілеспрямовану діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Вона має бути сформована таким чином, щоб, з одного боку, забезпечувати виконання базової функції податків – фіскальної (наповнення бюджету фінансовими ресурсами, необхідними для виконання державою її функцій), а з іншого – сприяти реалізації регулюючої функції податків із метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення.
Податкова політика держави ведеться за певними принципами, що відображають її завдання. Фундаментальні принципи оподаткування сформульовані А. Смітом. Головні серед них: загальність податків і їх пропорційність доходу; визначеність; простота і зручність; ефективність стягнення податків. Ці принципи можна вважати початком розробки наукових принципів організації податкової системи як єдиного цілого. Всі наступні розробки щодо максимумів обкладання у послідовними ступенями системної побудови оподаткування.
Основні принципи оподаткування, сформульовані світовою економічною наукою, носять загальний характер, хоча і мають у різних країнах відмінні риси, пов'язані з різним трактуванням деяких понять і положень. У зв’язку з багатоаспектністю змісту податків, їх комплексним характером і неоднозначною природою, кожній сфері податкових відносин повинна відповідати своя система організаційних, економічних та юридичних принципів.
Основні принципи нині діючої системи оподаткування, перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки та відповідальність платників визначені Законом України "Про систему оподаткування" та про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування".
Згідно зазначених законів об'єктами оподаткування визначені: доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України щодо оподаткування. До інших платежів податкового характеру віднесені збори до державних цільових фондів, таких як Пенсійний фонд, Державний інноваційний фонд, збір на обов'язкове соціальне страхування тощо, які створюються відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних (незалежно від форм власності) і фізичних осіб.
Законом України "Про систему оподаткування" (із зазначеними змінами) передбачена дворівнева система оподаткування підприємств, організацій і фізичних осіб: перший рівень - загальнодержавні (обов'язкові платежі) і другий - місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). До загальнодержавних податків і зборів, які встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України, віднесені податки на прибуток (доходи) і на власність, платежі за використання природних ресурсів; внутрішні податки на товари та послуги; податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, внески до державних цільових фондів. Серед місцевих податків, зборів, механізм справляння та порядок сплати яких встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних ставок, встановлених законами України (за деяким винятком, передбаченим законом), найбільші надходження забезпечують 2 податки – з реклами і комунальний, а також ринковий збір. Решта – 13 зборів – забезпечують незначні надходження до місцевих бюджетів.
Ставки податків, податкові пільги та механізм стягнення кожного з податків і зборів, визначаються спеціальними податковими законами (окремими для кожного виду податків і зборів).
В основному перелік податків, визначених законами України, відповідає світовим стандартам. Однак сама по собі ця відповідність не гарантує ефективності податкової системи. Визначальну роль в ефективності податкової системи відіграють структура податків, рівень їх ставок, перелік і принципи надання пільг, методи контролю за сплатою податків.
Податкова система України характеризується рядом особливостей, пов'язаних як з об'єктивними обставинами, що виникли у зв'язку з трансформацією економічної системи і становленням державності, так і з суб'єктивними факторами нерозвинутістю законодавчо-нормативної бази, низькою якістю управлінських рішень тощо.
По-перше, в українській податковій політиці відсутня цілеспрямованість. До податкової системи ставляться різноманітні, часом суперечливі (несумісні) вимоги: забезпечення фінансової стабілізації, стимулювання розвитку виробництва, вирівнювання умов господарювання різних господарюючих суб'єктів, подолання інфляції, активізація інноваційно-інвестиційної діяльності, скорочення податкового тягаря тощо, що робить її нелогічною, створює труднощі в управлінні фінансами. Багато з цих питань раніше вирішувалось різними фінансовими і нефінансовими інструментами державного впливу.
Причиною відсутності цілеспрямованості податкової політики є нечіткість економічної доктрини країни, яка повинна лежати в основі розробки податкової політики, неузгодженість окремих елементів економічної політики (структури інноваційної, інвестиційної, бюджетної тощо).
По-друге, структура податкової системи неадекватна ринковій економіці. Переважна частина податків сплачується юридичними особами, на відміну від країн із ринковою економікою, де основними платниками податків виступають фізичні особи. Це пов'язано з тим, що принципова модель податкової системи України формувалась на базі структури доходів господарюючих суб'єктів, що склалися в рамках економіки командно-адміністративного типу.
По-третє, для податкової системи України характерне широке розповсюдження різноманітних пільг.
По-четверте, податкова система характеризується нестабільністю, що пов'язано не стільки з особливостями перехідної економіки, для якої характерна гнучкість податкових законів, пристосування до об'єктивних змін у продуктивних силах і виробничих відносинах, зовнішньоекономічних відносинах, ситуації на товарних і фондових ринках тощо, а з невідпрацьованістю податкових законів, поспішністю з їх прийняттям. Так, у 1998-1999 р. за пропозиціями суб'єктів прийнято більше як 150 змін до податкових законів. Це вносить хаос у роботу суб'єктів підприємницької діяльності.
Аналіз нині діючої в Україні податкової системи свідчить про те, що вона поки що не адекватна ринковим умовам господарювання. Для того щоб визначити напрями її реформування, необхідно оцінити рівень податкового навантаження (тягаря), ступінь рівномірності його розподілу між окремими суб'єктами господарювання, а також аналізувати вплив податкового механізму на вирішення структурних проблем.